14 лютого 2018 року, відбулось поховання дружини Героя України, академіка Ігоря Рафаїловича Юхновського - Ніни Василівни Юхновської, яка спочила 12 лютого 2018 року на 91-му році життя. Разом вони прожили 70 років.
Чин похорону очолив митрополит Львівський і Сокальський Димитрій.
Його Високопреосвященству співслужили: ректор Львівської православної богословської академії протоієрей Ярослав Ощудляк, ключар собору протоієрей Павло Кочкодан, проректор ЛПБА протоієрей Михаїл Сивак, головний редактор єпархіальної православної інтернет-радіостанції "Град Лева" протоієрей Віктор Кайда.
За богослужінням молилася сім'я та родина спочилої, а також представники місцевої влади.
Співи богослужіння виконував хор Львівської православної богословської академії під керівництвом благочинного Академічного храму ЛПБА протоієрея Назарія Лозинського.
Наприкінці Архипастир виголосив слово:
"В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Слава Ісусу Христу! Всечесні отці! Шановний Ігоре Рафаїловичу, скорботна родино!
Дорогі у Христі брати і сестри! Сьогодні ми проводжаємо в останню дорогу життя люблячу дружину, матір, бабусю і прабабусю Ніну Василівну Юхновську. Зараз мені на думку спадають слова Христа Спасителя, які Він сказав до Своїх учеників «Коли б ви Мене любили, то ви раділи б, що Я сказав вам: Я йду до Отця» (Ін. 14:28). Мені здається, що оці слова Христа Спасителя повинні належати кожній людині, кожному християнину і християнці, які відходять у вічність. «Не бентежтесь від того, що я покидаю вас, а радійте, тому що йду до Отця, іду до тієї домівки, до якої мені належить іти», - так хоче промовити до нас з цього гробу новопредставлена Ніна.
Апостол Павло також нас утішає словами, кажучи: «Я щодня помираю» (1 Кор. 15:31). Кожна людина це повинна усвідомлювати. Із гробу новопреставлена Ніна також промовляє до нас цими словами, тому що вона усвідомлює і усвідомлювала у своєму житті цю дорогу до вічності. 27 січня цього року, коли Ніні Василівні було вже дуже погано, Ігор Рафаїлович покликав мене для того, щоби я посповідав Ніну, причастив її і звершив соборування над нею. Коли ми сіли в автомобіль для того, щоби прибути до будинку, я відразу згадав, що 27-ме січня є пам’яттю рівноапостольної Ніни – її покровительки, і саме в цей день вона з усвідомленням приймала Тіло і Кров Господні, сповідувалася і соборувалася. Після цього часу пройшло більше аніж два тижні, і цей відрізок життя дав можливість їй усвідомити всю тайну життя, бути разом з родиною. Спочила Ніна Василівна в день пам’яті трьох святителів. Це також є певними знаменням в її житті – поважному житті, адже Ніна Василівна прожила 90 років.
Тому коли ми усвідомлюємо сьогодні цей час розлуки раби Божої Ніни з усіма нами: з рідними, з тими всіма, хто знав її; то ми особливо не повинні проливати сльози, адже нас повинна огортати радість і спокій перш за все через те, що Ніна Василівна прожила таке довге і поважне життя. Якщо слідувати словам самого апостола «я щодня помираю» і прослідкувати життя Ніни Василівни від самого народження і до оцих днів, то можна сказати, що вона також щодня помирала, але помирала перш з повагою до своїх батьків, вона стала коханою дружиною, народила прекрасних дітей, побачила внуків, побачила своїх правнуків, вона дійсно щодня заради цього помирала. Її життя минуло, як повинне минути життя кожного із нас. Якби не важко нам було промовляти ці слова, а може краще для нас було б мовчати при цьому гробі, все одно із цього гробу, хай навіть німо, але промовляла б Ніна Василівна.
Дорогий Ігор Рафаїловичу, прийміть найщиріші співчуття від святішого патріарха Філарета, з яким ви багато років працювали у Вищій Церковній Раді Української Православної Церкви Київського Патріархату. Також я хочу звернутися до дітей, внуків і правнуків Ніни Василівни: любов нас не може розлучити. Якщо ми маєте цю любов до своєї матері, то ви повинні знати, що навіть смерть не може нас розлучити. Так само, як ви любили свою маму при житті, так і продовжуйте її любити у своїх молитвах. Звичайно, що Церква Христова буде молитися також за спокій новопреставленої раби Божої Ніни. Царство їй небесне і життя безкінечне. Амінь!».
Після слова Владика Димитрій прочитав над новопреставленою Ніною Василівною молитву прощення і окропив тіло спочилою святою водою.
Після співу стихир й останнього цілування богослужіння у храмі завершилось співом "Вічної пам'яті..."
Погребіння новопреставленої Ніни Василівни відбулося на полі почесних поховань №67 Личаківського кладовища.
На місці поховання була звершена заупокійна літія і чин погребіння.
Зі словом прощання від імені спочилої до присутніх звернувся протоієрей Ярослав Ощудляк. Зі словом подяки до присутніх звернувся Ігор Рафаїлович Юхновський.
Насамкінець, Високопреосвященний митрополит Димитрій запечатав гріб із тілом новопреставленої Ніни Василівни до Другого Христового Пришестя.