Давайте в цю мить, взираючи на Голгофу, перенесемося думкою в покинутий усіма і завмерлий в якомусь дивному очікуванні Гефсиманський сад… Про події в Гефсиманському саду найбільш яскраво розповідає нам святий апостол і євангеліст Марк. Станьмо і ми в цьому саду і думками повернімося до тих подій, які передували цій дивній тиші.
Тиша Гефсиманського саду означала перемогу Христової любові над тими, які прийшли до цього саду і взяли Його. Він смиренно простягнув Свої руки, виявивши перед цим вкотре і востаннє у Своєму земному житті любов до людини, зціливши раба архієрея Малха. Він нічого не промовляв до того часу, поки його руки не були зв’язані, і тільки потім промовив: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб Мене взяти. Повсякдень Я бував з вами в храмі і навчав, і ви не брали Мене. (Мк. 14: 48-49) І так у смиренні руки Христа Спасителя були зв’язані, Він підкорився рішенню злодіїв, бо така була Його блага воля - добровільні страждання.
Перед цими подіями Він промовив незвичайну молитву, яка називається молінням про чашу. Він повністю довіряється Своєму Отцеві, без сумніву, я наголошую, без сумніву віддається на вільні страждання. Хоч у словах Христових ми й можемо побачити певний сумнів чи страх, але молитва Гефсиманська є молитвою всеперемагаючої любові, і Христос промовляє: не чого Я хочу, а чого Ти. (Мк. 14:36)
І ось я хотів би, щоби стоячи в цьому Гефсиманському саду, ми поставили перед собою запитання і чесно відповіли на нього: чи часто наша молитва, яка виходила від серця нашого і лунала з наших вуст, була хоч би подібною на молитву Христа Спасителя? Сам Господь Своїм прикладом навчає нас правильної молитви, і про це так говорить святитель Миколай Сербський: “Якщо ти став на молитву, промовив її, поспілкувався з Богом, відійшов від неї і в тебе залишився страх перед смертю, ця молитва була марною. А якщо після молитви тебе осяяла така благодать, що ти не боїшся смерті і страх перед нею в тебе зовсім зник, значить ця молитва була справжньою”. Такою була Гефсиманська молитва Христа Спасителя - справжньою і правдивою. І хоч у мить взяття Христа Спасителя, всі розбіглися, через Голгофу, через Жертву великої любові, Христос зібрав усіх воєдино, промовляючи: “Не бійтеся, Я переміг смерть! І ви можете перемогти!”
А тепер, вийшовши зі саду, дорогі брати і сестри, підійдімо до Голгофи і просімо в Бога, щоби Він навчив нас справжньої молитви та осінив нас Своїм правдивим миром - миром божественним, миром, який покладе край кровопролиттю на нашій землі, миром, який дарує спокій і життя, таким миром, який є лише в одного Бога і який нам не може дати цей світ.
Отже, стоячи перед Голгофою, осінімо себе цією Гефсиманською молитвою і думками разом із Христом Спасителем промовмо: не так, Господи, як я хочу, а як Ти хочеш! Нехай буде воля Твоя! Амінь!