Перш за все я хочу подякувати Господу Богу і всім вам за надану можливість сьогодні звершити Божественну Літургію у храмі святого Лазаря і, разом із молитвою, насолодитися цим прекрасним ангельським співом.
У сьогоднішньому Євангелії ви чули як Господь розповів своїм учням притчу. Христос дуже часто навчав своїх учеників і послідовників притчами. Він вважав, що так Слово Боже торкнеться глибини людського серця і людської душі, що на конкретних матеріальних прикладах легше буде їм зрозуміти високі духовні поняття. І ось сьогодні через притчу про покликаних на весілля та чоловіка, що прийшов на гостину у не відповідному одязі, Ісус застерігає нас, щоби за підсумками свого земного життя, своєї земної подорожі, ми не прийшли на весілля у не святковому одежах, не з’явились перед Ним із забрудненою гріхами душею і розмарнованими духовними скарбами.
У що ж протягом свого життя повинні ми з вами, брати і сестри, зодягнутися, щоби достойно стати перед судом Божим? Ми повинні зодягнутися в Ісуса Христа!
У малому, а когось можливо й у старшому віці хрестячи, нас одягали у білу одежу. Цей одяг символізує і святковість, і святість, і чистоту, і покликання іти за Христом.
Бачимо, що немаємо ми потреби шукати, де придбати необхідний одяг. Про це турбується милосердний і люблячий Отець наш Небесний. Все необхідне ми отримуємо лиш тільки стаючи на дорогу християнського життя. І єдине наше завдання – не змарнувати дарованого нам Богом.
Знаючи нашу немічність, Господь дарував нам Таїнство Покаяння для очищення святкового убрання нашої душі, коли ми збруднимо його через гріх. Але, якщо знехтуємо цим і насмілимось з’явитись перед лице Боже у непридатному одязі, то вочевидь нас чекатиме та ж сама доля, що й чоловіка із сьогоднішньої притчі – ми будемо виставлені геть за двері Царства Божого і не станемо причасником вічної його радості.
Ця притча є також і в євангелиста Луки. Не одноразово слухаючи її, я бувало міркував собі, щодо дій того чоловіка. Скажімо, він же міг сказати на свій захист доволі логічні слова: “Господарю! Ти покликав мене від праці. Ти покликав мене з дороги. Я зовсім не готувався до жодної гостини, коли раптово з’явились твої слуги!” Це на перший погляд було б цілком об’єктивно, адже чуємо ми в Євангелії, що усі попередньо запрошені гості відмовились і на святкування не з’явились, і господар тоді наказав слугами вийти на роздоріжжя і кликати на гостину усіх, кого вони зустрінуть.
Але так є лише на перший погляд! Якщо подумаємо ми, що згаданий господар це є Христос Бог, то все стає на свої місця і ми приходимо до правильного розуміння цієї притчі. На гостину, а розуміємо тут до Царства Божого, з ласки Божої запрошуються усі, і в більшості ті, хто не заслуговував цього відповідно до свого попереднього життя. І ось бачимо, як одні люди з вдячністю приймають це запрошення, використоують отриманий шанс і прибувають на гостину у святковому одязі, тобто з очищенною у покаянні душею приходить і стає перед судом Божим. Але бачимо також і чоловіка, який знехтував отриманим шансом і недбайливим був щодо свого зовнішнього вигляду, під яким розуміємо людську душу.
І ось, коли поглянемо так на цб притчу, то вже розуміємо, що не може той чоловік нарікати на господаря. Не можемо і ми з вами нарікати на Христа, що не отримали того чи іншого. Ми вже незаслужено, наголошую – не за свої заслуги, а лише з милості Божої, отримали можливість увійти у Царство Небесне. І можемо туди увійти. Наш обов’язок – не змарнувати цей шанс.
Як добре, що ми приводимо до храму своїх. Як прекрасно, що у репертуарі дитячого і юнацького співочого колективу є так багато церковних піснеспівів, акафістів і навіть повна Божественна Літургія!
Микола Лукич, який стоїть високо на хорах зі своїми вихованцями, певною мірою знаменує того доброго господаря, який каже до дітей: “Прийдіть всі до нашої школи і ми навчимо вас Україну, любити її мову і пісню, любити Церкву і Бога. Не має значення хто ви і звідки, я хочу, щоби ви стали моїми вихованцями”.
Тому я ще раз дякую Богові, що усі ми мали можливість бути присутніми на цій прекрасні вечері, бенкеті Небесного Царя! Адже Літургія і Свята Євхаристія символізують собою цей прекрасний бенкет – Царство Небесне на землі, бо під час цього богослужіння ми стаємо причасниками Христа.
Щоразу, коли ми, дорогі брати і сестри, приходимо до храму, ми приходимо на весільну гостину і дуже важливо, щоби ми могли сказати Богові: “Господи! Ось ми прийшли на Твій поклик, на Твоє запрошення. Ми готові взяти участь у цьому торжестві. І одяг наш весільний – світлий і святковий”.
Завжди пам’ятаймо кінець цієї притчі: «Багато покликаних, та мало обраних» (Мф. 22, 14). Ці слова торкаються кожного із нас: і мене як архиєрея, і священнослужителів, і вас мирян. Усі ми покликані служити Богові. Не лише ті з нас, хто зодягається у священичі ризи, але всі без винятку. Отже мало того, що ми прибули сюди на запрошення Господнє, але ще нам належить заслужити стати тими вибраними. Як заслужити? Лише покаянням, бо ділами “не виправдається нiяка плоть” (Гал. 2, 16).
Тому дуже важливо, дорогі бати і сестри, від малого до великого пам’ятати ці вівдвічні глаголи Сина Божого, читати Священне Писання, роздумувати над ним. Плекаймо у собі та наших дітях духовні скарби. Літургія займає у нас лише дві години на тиждень, але пам’ятаймо і розуміймо, що ця хвилина нашої участі у ній набагато вагоміша і потрібніша для кожного із нас, ніж усе те, що робимо протягом усього іншого часу свого життя.
Нехай Боже благословення перебуває над усіма вами, над Миколою Лукачем і славним “Дудариком”! Продовжуйте славити Бога своїм ангельським співом. І нехай Покров Божої Матері завжди буде над вами. Амінь!