Слово святителя Луки Кримського у Велику середу

У Велику середу Свята Церква згадує діяння двох людей: блудниці, що дорогоцінним миром омила ноги Господа Ісуса Христа і волоссям голови своєї обтерла їх, і апостола Христового Іуди, що зрадив Учителя свого. Велика любов грішниці протиставляється мерзенній поведінці апостола, наче світло темряві.

Про зраду Іуди я нещодавно вам детально розповідав, а зараз хочу, щоби ви назавжди запам’ятали нещасну блудницю, всіма зневажену. Чи ж не всі ми гребуємо блудницями? Чи не всі осуджуємо їх? А Господь наш Ісус Христос не тільки простив нечистій жінці гріхи її, але й прославив її між усіма народами і на всі часи, бо так сказав Він: Істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світу, сказано буде про те, що вона зробила, в пам’ять її (Мф. 26, 13).

Чи не приголомшують вас ці слова Господа Ісуса? Адже відомо нам, що слава, яка віддається великим людям за видатні своєю важливістю і цінністю діла їх, нерідко згасає і забувається вже й через століття, у крайньому разі тисячоліття, і не між усіма народами відома. Хіба ж знають що-небудь некультурні народи Африки, Азії й Австралії про великих філософів, геніальних художників і поетів, про великих завойовників? А про велику грішницю, що омила сльозами ноги Його й обтерла волоссям своїм, що злила на Нього дорогоцінне миро, сказав Господь наш Ісус Христос, що у всі часи й між усіма народами буде проповідано про те, що зробила вона.

Допоки стоїть Церква Христова і проповідується Євангеліє Його, будуть читати і слухати про те, що зробила вона. А Церкву Христову не здолають навіть і ворота пекельні до кінця світу.

За що ж така нечувана шана і слава? За що так піднесена нещасна блудниця, яка не здійснила жодного з тих діл, які прославляються людьми світу цього? За що? За одну тільки полум’яну любов її до Сина Божого і за потоки покаянних сліз.

Отже, вище від усього на світі любов, чиста любов до всього святого. А чи багато любові у наших серцях? Запитаю вас, чесні і непорочні дружини своїх чоловіків, запитаю навіть вас, цнотливі діви; запитаю й себе самого, чи маємо ми право зневажати нещасних блудниць і ставити на них тавро ганьби?

Згадаймо з житія святителя Миколая, Чудотворця Мирлікійського, про нещасного чоловіка, якого голод довів до того, що він зважився на ганебну торгівлю тілами трьох доньок своїх. О, яких гірких сліз вартувало це жахливе рішення нещасному батькові і донькам його! Поміркуймо, що й нині вбогість і безвихідність становища часто спонукають нещасних дівчат ставати на шлях розпусти. Подумаймо і про тих, не менш нещасних, які від народження свого успадкували від батьків і дідів нездоланну похітливість і хтивість, і яким не під силу боротися з ними.

А ми, що хизуємося своєю непорочністю, часто сумнівною, як наважимось кинути каміння осудження в цих нещасних? Одному Серцезнавцю Богу відомо, що в декотрих із них любові в серцях чимало попри всю нечистоту їхню. А якщо ж ми, непорочні тілом, осуджуємо, ранимо злими словами ближніх наших, то чи любов ми цим виливаємо зі сердець своїх? Якщо зводимо наклеп і лихословимо, ранимо близьких гострим і злим язиком своїм, то чи отримаємо від Бога нагороду любові?

Якщо свекруха безперестанку отруює життя невістці, або ж та мучить свекруху свою, то чи не огидні вони обидвоє в очах Божих? Якщо сваритесь і лаєтесь, навіть б’єтеся з сусідами своїми, то чи не радість це для бісів? Зрозуміймо ж, зрозуміймо слова Христові: Милості хочу, а не жертви. Запам’ятаймо назавжди, що любов є виконання всього закону. Прочитуймо часто великий гімн любові у 13 главі Першого послання до Коринфян апостола Павла.

Не забудьмо ніколи ж про блудницю, серце якої полум’яніло гарячою любов’ю до Господа Ісуса Христа. Возлюбімо ж і ми Його, Спасителя нашого, всім серцем своїм, всією душею своєю, всіма думками своїми і ближнього свого, як самих себе!

Амінь.