Візантійська іконографія Торжества Православ'я упорядкувалась у
XIV-XV ст.ст. Найдавніше таке іконографічне зображення, що збереглося до наших
днів і яке передає символічно ідею Торжества Православ'я - це візантійська
ікона XIV ст., що зберігається у Британському музеї м. Лондона.
XIV-XV ст.ст. Найдавніше таке іконографічне зображення, що збереглося до наших
днів і яке передає символічно ідею Торжества Православ'я - це візантійська
ікона XIV ст., що зберігається у Британському музеї м. Лондона.
(візантійська ікона Торжества Православ'я XIV ст.
з Британського музею м. Лондона)
Особливістю цього іконографічного зображення та інших, подібних до нього, є зображена у центрі ікона Богородиці ''Одигитрія'', яка стоїть на Престолі, а
підтримують її два ангели у червоних шатах.
підтримують її два ангели у червоних шатах.
Ікона Божої Матері ''Одигитрія'' особливо шанувалась у
Візантії, оскільки Богородиця вважалась заступницею Візантії, з її
покровительством пов'язували численні військові перемоги. Тому не дивно, що у
часи іконоборства, коли йшла мова про ікону, то, насамперед, мали на увазі
ікону Христа, але вже у часи формування іконографії Торжества Православ'я такою
''головною'' іконою Візантії була ікона Богородиці і саме її в першу чергу
пов'язували із самим терміном ''ікона''.
Візантії, оскільки Богородиця вважалась заступницею Візантії, з її
покровительством пов'язували численні військові перемоги. Тому не дивно, що у
часи іконоборства, коли йшла мова про ікону, то, насамперед, мали на увазі
ікону Христа, але вже у часи формування іконографії Торжества Православ'я такою
''головною'' іконою Візантії була ікона Богородиці і саме її в першу чергу
пов'язували із самим терміном ''ікона''.
Особливим символізмом є розташування ікони Богородиці на
Престолі. Це наслідок постанов Сьомого Вселенського собору 787 року, яким було
вказано почитати ікони наряду з Хрестом та Євангелієм, які в свою чергу у храмі
перебувають на Престолі. Також, розташування ікони на Престолі нагадує про
молебень перед нею, що був звершений Константинопольським патріархом Мефодієм
за участю імператриці Феодори, ревної захисниці почитання святих ікон, та
всього православного люду 11 березня 842 року, у першу неділю Великого посту.
Саме праведна імператриця Феодора з її трьорічним сином Михаїлом і зображена
ліворуч Престолу.
Престолі. Це наслідок постанов Сьомого Вселенського собору 787 року, яким було
вказано почитати ікони наряду з Хрестом та Євангелієм, які в свою чергу у храмі
перебувають на Престолі. Також, розташування ікони на Престолі нагадує про
молебень перед нею, що був звершений Константинопольським патріархом Мефодієм
за участю імператриці Феодори, ревної захисниці почитання святих ікон, та
всього православного люду 11 березня 842 року, у першу неділю Великого посту.
Саме праведна імператриця Феодора з її трьорічним сином Михаїлом і зображена
ліворуч Престолу.
Праворуч Престолу - святитель Мефодій, патріарх
Константинопольський та преподобний Феодор Студит, ігумен Студійського
монастиря, автор численних праць на захист іконошанування. Навіть ув'язнений
імператором-іконоборцем Левом Вірменином він продовжував у своїх листах
захищати шанування святих ікон.
Константинопольський та преподобний Феодор Студит, ігумен Студійського
монастиря, автор численних праць на захист іконошанування. Навіть ув'язнений
імператором-іконоборцем Левом Вірменином він продовжував у своїх листах
захищати шанування святих ікон.
У центрі нижнього ряду зображені святі Феофан Сигриганський
Сповідник, учасник Сьомого Вселенського собору та Стефан Новий, монах
Авксентієвої гори, наставник всього Константинопольського монашества, які
тримають у своїх руках ікону Христа. Праворуч від них - Феофілакт Сповідник,
єпископ Нікомидійський, що брав участь у переговорах Лева Вірменина та
святителя Тарасія з метою переконати імператора не відроджувати іконоборчу
єресь після Сьомого Вселенського собору. Далі праворуч двоє братів-захисників
ікон Феодор та Феофан, які названі Начертаними за те, що на їхніх обличчях
розпеченими голками іконоборці випалили непристойні слова.
Сповідник, учасник Сьомого Вселенського собору та Стефан Новий, монах
Авксентієвої гори, наставник всього Константинопольського монашества, які
тримають у своїх руках ікону Христа. Праворуч від них - Феофілакт Сповідник,
єпископ Нікомидійський, що брав участь у переговорах Лева Вірменина та
святителя Тарасія з метою переконати імператора не відроджувати іконоборчу
єресь після Сьомого Вселенського собору. Далі праворуч двоє братів-захисників
ікон Феодор та Феофан, які названі Начертаними за те, що на їхніх обличчях
розпеченими голками іконоборці випалили непристойні слова.
Ліворуч внизу зображено мученицю Феодосію з іконою Христа-Еммануїла
в руках, яка не дала солдатові-іконоборцеві скинути мідний образ Спасителя, що
висів на воротах Константинополя понад 400 років, і за це сподобилася
мученицької кончини.
в руках, яка не дала солдатові-іконоборцеві скинути мідний образ Спасителя, що
висів на воротах Константинополя понад 400 років, і за це сподобилася
мученицької кончини.
Варто повернутися до постаті преподобної імператриці Феодори
- дружини імператора-іконоборця Феофіла. Тяжко хворий і у важких муках лежачи
на смертному одрі він раптом голосно закричав, каючись у вчинених гріхах щодо
святих ікон. Тоді імператриця, яка, незважаючи на заборону, таємно зберігала у
спальні святі ікони, з молитвою поклала на свого чоловіка ікону Богородиці.
Імператор поцілував святий образ, після чого відразу отримав полегшення і
незабаром він помер. Коли учасники Собору, що засудив єресь іконоборства,
вписали імператора у перелік єретиків, його ім'я чудесним чином зникло зі
списку. За переказом, під час згаданого на початку молебню імператриця Феодора
дякувала Богові за прощення гріхів її чоловіка та багато посприяла поверненню у
храми ікон, що були збережені віруючими Константинополя під час іконоборства.
- дружини імператора-іконоборця Феофіла. Тяжко хворий і у важких муках лежачи
на смертному одрі він раптом голосно закричав, каючись у вчинених гріхах щодо
святих ікон. Тоді імператриця, яка, незважаючи на заборону, таємно зберігала у
спальні святі ікони, з молитвою поклала на свого чоловіка ікону Богородиці.
Імператор поцілував святий образ, після чого відразу отримав полегшення і
незабаром він помер. Коли учасники Собору, що засудив єресь іконоборства,
вписали імператора у перелік єретиків, його ім'я чудесним чином зникло зі
списку. За переказом, під час згаданого на початку молебню імператриця Феодора
дякувала Богові за прощення гріхів її чоловіка та багато посприяла поверненню у
храми ікон, що були збережені віруючими Константинополя під час іконоборства.
Ряд постатей, зображених на вказаній іконі, наразі
недосліджені через руйнування надписів та відсутність будь-яких джерел щодо
них. Однак, аналізуючи інші постаті, що описані вище, можна з впевненістю
стверджувати, що це святі подвижники - ревні захисники іконошанування. Також їх
можна розглядати як символічний сонм усіх захисників святих ікон протягом
тривалого часу іконоборства.
недосліджені через руйнування надписів та відсутність будь-яких джерел щодо
них. Однак, аналізуючи інші постаті, що описані вище, можна з впевненістю
стверджувати, що це святі подвижники - ревні захисники іконошанування. Також їх
можна розглядати як символічний сонм усіх захисників святих ікон протягом
тривалого часу іконоборства.
(ікона Торжества Православ'я
грецького майстра Еммануїла Дзанфурнаріса)
Пізніші збережені до нашого часу ікони Торжества Православ'я,
витримані у стилі візантійської іконографії, дають нам більший перелік святих подвижників.
Як наприклад ікона грецького майстра Еммануїла Дзанфурнаріса (межа XVI-XVII
ст.ст.). Вона має подібну композицію - поділена на дві частини, у верхній -
ангели, що підтримують ікону ''Одигитрії'', поруч - імператриця Феодора та її син
Михаїл. Ліворуч у верхньому ряді святі Мефодій, Феофілакт Нікомидійський, Михаїл
Синадський, Євфимій Сардійський та Єрміліан. У нижній частині тринадцать святих:
преподобні Феофан та Феодор Студит з іконою Пантократора, мучениця Феодосія,
преподобні Петро, Фома, Іоаникій Великий, ігумен Стефан, Макарій Пеликитський,
Стефан Новий, Йосиф, Іоан, Арсеній та Андрій.
витримані у стилі візантійської іконографії, дають нам більший перелік святих подвижників.
Як наприклад ікона грецького майстра Еммануїла Дзанфурнаріса (межа XVI-XVII
ст.ст.). Вона має подібну композицію - поділена на дві частини, у верхній -
ангели, що підтримують ікону ''Одигитрії'', поруч - імператриця Феодора та її син
Михаїл. Ліворуч у верхньому ряді святі Мефодій, Феофілакт Нікомидійський, Михаїл
Синадський, Євфимій Сардійський та Єрміліан. У нижній частині тринадцать святих:
преподобні Феофан та Феодор Студит з іконою Пантократора, мучениця Феодосія,
преподобні Петро, Фома, Іоаникій Великий, ігумен Стефан, Макарій Пеликитський,
Стефан Новий, Йосиф, Іоан, Арсеній та Андрій.
Також слід зазначити, що переважно на іконах у верхній ряд
розташовують постаті, значимість яких щодо тої чи іншої події хочуть
підкреслити, однак щодо даної візантійської іконографії Торжества Православ'я
це трактування неприйнятне. Тут ми маємо у верхньому регістрі безпосередніх
учасників подій 842 року, натомість у нижньому - сонм святих, що жили раніше
зазначеної події, яка в свою чергу була б неможливою без їх великих подвигів та
трудів на захист святих ікон. Вони у даному випадку символічно зображені внизу, як певний фундамент Торжества Православ'я.
розташовують постаті, значимість яких щодо тої чи іншої події хочуть
підкреслити, однак щодо даної візантійської іконографії Торжества Православ'я
це трактування неприйнятне. Тут ми маємо у верхньому регістрі безпосередніх
учасників подій 842 року, натомість у нижньому - сонм святих, що жили раніше
зазначеної події, яка в свою чергу була б неможливою без їх великих подвигів та
трудів на захист святих ікон. Вони у даному випадку символічно зображені внизу, як певний фундамент Торжества Православ'я.
Надалі іконописці не завжди дотримувалися чіткого поділу
на верхній та нижній регістри за візантійським зразком, однак основна лінія
сюжету практично завжди витримувалась: ікона Богородиці на Престолі, а поруч безпосередні
учасники подій 842 року та сонм святих захисників ікон, що прославляють Неописанне Слово Отцеве, що від Богородиці, тіло прийнявши, стало описаним.
на верхній та нижній регістри за візантійським зразком, однак основна лінія
сюжету практично завжди витримувалась: ікона Богородиці на Престолі, а поруч безпосередні
учасники подій 842 року та сонм святих захисників ікон, що прославляють Неописанне Слово Отцеве, що від Богородиці, тіло прийнявши, стало описаним.
підготував Андрій Бурдик
print the material
Галерея
