В
ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі
брати і сестри! Дивною є та
дорога, якою прямуємо ми до світлого Христового Воскресіння. Дорога настанов і
посту, щоби все, що подає нам у ці дні Свята Христова Церква, зрозуміти. У
сьогоднішньому євангельському читанні ми чуємо, як Христос каже до Своїх
учеників про те, що Йому належить йти до Єрусалиму, щоб там добровільно
постраждати (Мк. 10, 33). Христос йде
дорогою Жертви, а ми лише викликаємось Йому допомогти, подібно до Симона
Киринейського, нести хреста на Голгофу.
Правда, є й у нас своя дорога до Єрусалима, вона також
дивно вимощена, то терням, то пахучою травою й квітами. Була особлива дорога до
Єрусалиму і в подвижників Церкви, святих її угодників.
Сьогодні Свята Церква вшановує пам’ять прп. Марії Єгипетської. Тричі за весь піст ми
зустрічаємось з цим образом покаяння. У Марії Єгипетської була також своя
дорога до Єрусалиму. Як уміло підкреслює один сучасний проповідник, в
Олександрії, звідки походила преподобна, були свої святині, свої храми. Але ж
невидима сила налаштувала її плисти кораблем до Єрусалиму і не просто так, а
щоб вклонитися розіп’ятому на Голгофі Христу. Можна собі
тільки здогадуватись, що чинила на кораблі ця розпусниця, спокушуючи прочан, що
плили до єрусалимських святинь.
І ось, одна мить, преподобна Марія стоїть біля дверей
храму і якась сила припиняє її вхід до святині. Вона не може увійти до храму.
Чаша розпусного життя блудниці переповнена настільки, що Господь не впускає її до
храму. Марії нічого не залишається робити, як слізно надіятися на Божу милість.
Вона йде у безлюдну пустелю, несе подвиг і стає з блудниці ангелом у плоті.
О, яке славне чудо над розпусницею може сотворити всемилосердний
і всепрощаючий Бог. Потрудіться, брати і сестри, почитати її житіє, прийшовши з
храму після богослужіння додому. Не вмикайте телевізор, не займайте себе іншими
клопотами, а прочитайте житіє Марії Єгипетської і ви побачите наскільки
величним і прикладним є її образ для кожного із нас.
У середу цього тижня ми читали канон прп. Андрія
Критського, не перестаючи дивуватися покаяльним образам, які перед нами
виринали, то зі Старого, то з Нового Завітів, то з історії давньої Церкви. Але
молилися ми до прп. матері нашої Марії Єгипетської. Молилися до найдосконалішого
образу й прикладу для нас.
Сьогодні наше суспільство змушене в якійсь мірі
змиритися з тим, що є в нас і така проблема, як проституція. Це настільки
увійшло в наше буденне життя, що роздаються голоси про легалізацію цієї
«професії». Але ж хіба ми, православні християни, можемо з цим погодитися?! Ми,
споглядаючи образ Марії Єгипетської, хіба можемо підтримати такі настрої й
думки? Цю отруту розсіюють навколо нас і ми пожнемо кукіль, який накриє мораль
нашого суспільства. Православну душу не може це не бентежити.
Дорогі брати і сестри! Дійсно покаяльний настрій, як
не дивно, найбільш проявляється у блудниць і блудодіїв. Таких, що падаючи, все
ж каються і навертаються до Бога, серед них небагато, але вони є. Тому перед
нами постає ще один образ прп. Зосими. Він раптом подумав, що досконалішого за
нього у подвигах немає. І як Господь премудро все творить! Він усмиряє Зосиму і
веде його в пустелю до прп. Марії Єгипетської: «Іди і подивись, —- каже Він,—і
побачиш ангела у плоті». Дивний Бог у святих Своїх! Дивно Він діє і в Зосимі.
Його приводить, щоб побачив ту, що перевершила його у подвигах, і одночасно
подає через цього гордого праведника Причастя Тіла й Крові для подвижниці.
Уважно подивимось на це ми, благоговійні причасники, для нас сьогодні
немає ніяких перешкод. Ми не в пустелі, ми перед Чашею Тіла і Крові Господніх і
маємо можливість не один раз за життя прийняти Причастя для того, щоб вже
більше не бути рабами пануючих у нас пристрастей. Амінь!
(проповідь
виголошена за Божественною Літургією 1 квітня 2012 року у неділю п’яту Великого
посту у Покровському кафедральному соборі м. Львова)