Поздоровляю всіх вас зі святом Покладання поясу Божої Матері - тим святковим днем, в який щороку ми збираємося на цьому святому джерелі!
Ми, українці. знаємо, що Божа Матір протягом усієї нашої історії охороняла наш народ від усякого зла, і доказом заступництва Божої Матері являється безліч (більше трьохсот) чудотворних ікон Її на Україні. А кожна чудотворна ікона свідчить про те, що через цю ікону Божа Матір допомагала нам і являла особливу милість. І не тільки через ікону, але й через подібні цілющі джерела являлася ласка Божої Матері. І на Україні багато таких джерел. Та все це повинно приводити нас лише до одного - до утвердження у вірі в Господа нашого Ісуса Христа, в тому, що Ісус Христос є Син Божий, Спаситель світу, Спаситель людського роду від гріха і від смерті, Який дарував нам Свою Пречисту Матір на вічне заступництво.
Сьогодні ви чули євангельську розповідь про те, як один законник підійшов до Господа Ісуса Христа і запитав, яка найбільша заповідь в законі. І Ісус Христос сказав йому: полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе (Мф. 22: 37-39). І додав Господь, що на цих двох заповідях, на заповіді любові до Бога і до ближнього ґрунтується Закон і Пророки. Але ми з вами розуміємо, що в цьому полягає і вся сутність існування кожної людини.
Ми рідко задумуємось над тим, для чого народилися і прийшли в цей світ, який сенс нашого життя... Водночас життя наше, як усі ми добре знаємо, пов’язане зі стражданнями і закінчується смертю. То невже людина народжується лише для того, щоби страждать і врешті-решт потім померти? Для цього Бог створив Бог людину?! Не для цього! Бог створив людину для того, щоби вона блаженствувала, насолоджувалася. Але чим насолоджувалася? Їжею, гріховними похотями, владою, славою? Ні! Це все гріховне. Насолодження може бути тільки одним - любов’ю. Тому що Бог є любов, і хто має любов, той блаженствує, блаженствує навіть на землі, серед гріховного світу і серед всіляких спокус і страждань. Блаженствує, тому що має в серці своєму великий дар Божий - любов.
Тому нам, дорогі браття і сестри, треба любити Бога. А апостол говорить: хто не любить брата свого, якого бачить, як може любити Бога, Якого не бачить? (1Ін 4:20) Для того, щоби полюбить Бога (а Його треба полюбить!), а Він невидимий, то для цього треба полюбить спочатку ближнього, якого ми бачимо і поруч із яким живемо. І коли ми полюбимо ближнього, якого бачимо, тоді ми зможемо полюбить і Бога, і любов наша буде правдива. А хто говорить, що він Бога любить, а ближнього не любить, той обманщик і говорить неправду. Він не може любить Бога, Якого не бачив, якщо ненавидить свого ближнього!
Спасіння від гріха полягає у виконанні заповіді любові до ближніх і до Бога. Але, оскільки ми, грішні люди, часто і ближніх не любимо, і Бога не любимо, то Господь, бажаючи нашого спасіння, допомагає нам, допомагає полюбить і Себе, і ближніх. Яким же чином Бог допомагає нам? Допомагає стражданнями, як не дивно. Коли ми звертаємось до Бога? Коли в нас все добре, тоді ми до Бога не звертаємось?! Ні! Бо думаємо, що наше спокійне життя і добрут залежить тільки від нас, є в наших руках, забуваючи, що все це залежить від Бога і перебуває в Його владі. А ось коли ми починаємо страждать і опиняємося в тяжких обставинах, тоді згадуємо про Бога, всією душею звертаємось до Нього, і тоді якраз і пробуджується в нас оця любов - і до Бога, і до ближніх.
Тому, дорогі браття і сестри, те, що відбувається сьогодні в Україні, коли іде війна і люди страждають (і багато людей страждає!), спонукає нас згадати про Бога. І ми починаємо звертатися до Бога, починаємо благать Його, щоби Він дарував нам мир. Подасть нам Бог мир, чи не подасть? Чи ми самі його завоюємо? Ні, ми самі його не завоюємо, а Бог подасть нам мир! А подасть нам тоді, коли ми Його полюбимо і коли до Нього зверне тесля очі і серця.
Як наш народ реагує на це? Ви бачите, з яким ентузіазмом молоді люди і не тільки молоді, а й люди старшого віку, вирушають на Схід на захист своєї рідної української землі. Маємо ми право захищать свою землю, чи ми не маємо права? Бо ж багато серед нас знаходиться українців, які кажуть: не вбивайте братів-росіян, бо ж вони наші брати. Так, братів убивать не треба, бо це є гріх, а землю свою від ворогів захищать треба! І якщо ці брати із власної волі перетворились на ворогів, то наші воїни вбивають уже не братів, а вбивають ворогів. Якщо ви брати, припиніть війну проти своїх братів-українців, і тоді настане мир! Але ж ви, так звані "брати" на весь світ кажете, що не воюєте з Україною, що це українці самі між собою воюють, і не бажаєте припиняти кровопролиття! І цю неправду вони як вірус несуть по всьому світу, але ця неправда видна, видна всьому світу. Усі ці "ГРАДи", "СМЕРЧі", "УРАГАНи" - все це де беруть сепаратисти? В українських магазинах, чи росіяни поставляють сюди? Кожній розумній людині видно, що Росія поставляє цю зброю. Але ж хіба тільки зброю? А п’ятдесят тисяч військових, що воюють на території Донбасу?! А ви, росіяни, кажете: ми не воюємо з Україною. Навіщо таку неправду говорить?! Вони подібні до Каїна, який брата свого вбив, а коли Господь його запитав: де Авель, брат твій? - Каїн Богові каже: не знаю; хіба я сторож братові моєму? (Бут. 4:9) Таку неправду, будучи вбивцею, говорить Богові! Так і ці "брати": українців убивають, а кажуть, що навіть не воюють. Переможе Бог цю неправду? Обов’язково переможе!
Не може зло перемогти добро, і тому Господь дасть нам перемогу! Але для того, щоби Господь нам дав перемогу, треба любить Бога і любить один-одного. Не розділяться, як це люблять робити українці - де два українці, там три гетьмани, - а об'єднуватися. І ось страждання об’єднують нас, бо ж на Донбасі захищають нашу землю й українці зі Сходу, й українці із Заходу, і з Півдня, і з Півночі. А це об’єднує наш народ! Об'єднуємось ми на превеликий жаль стражданнями, але, хоч і стражданнями, але таки об’єднуємось! І не тільки об’єднуємось, але й виявляємо любов один до одного. Той, хто побував на Донбасі, той відчув цю любов. Так само і на Київському Майдані: хто там був, відчували любов? Відчували, і вона давала силу! І тому Майдан переміг, переміг своєю любов’ю і своєю єдністю. Так і на Сході - любов переможе і любов об’єднає там українців.
Божа Матір, Яка завжди в історії допомагала нам, Вона і тепер допоможе, і в цьому не треба мати ніякого сумніву, бо той, хто сумнівається, не отримає того, чого хоче. Згадайте Господа Ісуса Христа, Який на запитання апостолів про те, чому вони не могли вигнать біса із хворої людини, відповів: через невір’я ваше (Мф. 17:20). Тому нам треба вірити і покладати надію не на зброю, а покладати надію на Бога. Згадаймо Другу світову війну - Гітлер був набагато сильніший за нас зброєю, але йшов дорогою неправди, і Господь дав перемогу нам, а не Гітлеру, хоч і зброя у нього була потужніша. І тому уроки минулого нам слід переносити на сьогодення. Ми обов’язково переможемо і обов’язково на нашій землі буде мир, тому що ми любимо Бога, любимо своїх ближніх і показуємо це постійно своєю надією.
Господь наш Ісус Христос заради нашого спасіння став Людиною, перетерпів розп’яття і помер на хресті, то невже Він не спасе нас тепер? Спасе! Якщо ми хочемо. А той, хто не хоче, то він сам винен у тому, що не хоче, і отримає по заслузі. Будемо просить Божу Матір, а через Неї і Самого Господа нашого Ісуса Христа, щоби Він посилав у наші серця божественну благодать, яка би розпалювала в наших серцях любов один до одного, до своєї землі, до своєї держави, і тоді ми не тільки переможемо, а, головне, ввійдемо у вічне блаженне життя, заради чого ми і живемо - щоби вічно блаженствувати! І нехай в цьому нам допомагає Божа Матір і Господь Ісус Христос. Йому слава навіки віків. Амінь!