В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри! Сьогоднішнє Євангельське читання знову нагадало нам про вічне життя. Ви чули у Євангелії, як один багатий юнак підійшов до Ісуса Христа і запитав, що йому треба зробити доброго, щоб успадкувати вічне життя.
Питання вічного життя, а саме: «Чи є воно, чи нема?», - стоїть перед кожною людиною. І одні вірять, що життя вічне існує, але багато людей не вірять в існування вічного життя і думають, що існування людини закінчується смертю. Насправді це не так.
Чому не так? Тому що матерія, як свідчить наука, незнищенна і вічна – ніщо так просто не зникає в нікуди. А людина має дух! То якщо матерія незнищеннаа, то значить і дух тим більше незнищимий. Тобто і розум, і почуття, і воля – все це існує. Адже якщо матерія існує, то чому не існує і розум вічний?
Але ми віримо у вічне життя не тому, що матерія існує вічно, як каже наука. Не тому! А тому що Бог так сказав! А Бог є істинна, і, що сказав Бог, те і правда. А те, що говорить людина може бути правдою, тільки якщо сказане співпадає з божественною істинною. А якщо не співпадає з божественною істиною, то те, що говорить людина – неправда.
Ось старше покоління пам’ятає, як у школі всіх нас учили, що є марсіани і що є життя на Марсі. Пам’ятаєте? А коли полетіли туди ракети, то не тільки марсіан не побачили, а взагалі ніякого життя не знайшли на Марсі! А говорили від імені науки!
Також усіх навчали теорії Дарвіна, вчили, що людина походить від мавпи. І хто не вірив в те, що він походить від мавпи, тих називали темними людьми, неосвіченими, не знаючими науки. А тепер та ж сама наука говорить, що теорія Дарвіна не підтверджена науковими дослідженнями навіть. Віками все людство переконували, що воно від мавпи походить, а тепер кажуть, що це неправда!
А ось те, що говорить Бог, те залишається правдою віками, назавжди. Тому що Бог є істинна!
І створив Бог людину не для того, щоб вона пожила на цьому світі двадцять, чи тридцять, чи сімдесят, чи навіть сто років. Не для цього створив Бог людину! А для вічного життя.
Візьмімо диявола, злих духів. Здавалося б, з нашої точки зору, чому Господь їх не знищив коли вони вже такі злі і приносять стільки шкоди самій людині? Чому Господь їх не знищив? А тому що все, що створено Богом, є добро. І саме буття є добро. А добро Бог знищить не може, тому що воно створене Ним і тому що Він Справедливий. А вічне існування диявола і злих духів є доказом цього: якщо зло буде існувати вічно, то тим більше буде існувати добро.
Цей багатий юнак не мав сумніву в тому, що існує вічне життя. Не мав! А чому він запитує, що би зробить доброго, щоб увійти у вічне життя? У його запитанні можна помітити таке, що одні ввійдуть у вічне життя, а інші не ввійдуть у вічне життя.
Але не про це запитував багатий юнак і не думав він, що одні ввійдуть у вічне життя, а другі не ввійдуть. У вічне життя ввійдуть всі без винятку люди! Юнак, коли запитував про вічне життя, говорив про життя блаженне, а не просто вічне. Блаженне життя! Бо диявол і злі духи теж увійдуть у вічне життя, але вічне страждання там буде, а не блаженне життя!
Ось атеїсти не вірять, що вони ввійдуть у вічне життя. Це їх справа. Але вони не можуть зщезнуть, бо Бог створив людину безсмертною, і атеїст не може сам себе знищить.
І ті люди, які кінчають своє життя самогубством, це настільки безумні люди, що вони думають, знищивши себе тут на землі, перестати існувати. Думають, що звільняться від страждань. Навпаки! Після цього у більші страждання потраплять!
Але все ж таки і ми, дорогі браття і сестри, як і той багатий юнак, хочемо ввійти у вічне блаженне життя. Для того і молимось, і просимо Бога, і до храму приходимо з думкою про вічне життя.
Ісус Христос дав відповідь юнакові і дає відповідь тим самим і нам цю відповідь. Що треба зробить? Виконувать заповіді! Які? Не вбивай, не перелюбствуй, не лжесвідчи, люби батька і матір і ближнього твого, як самого себе. Ось що треба для того, щоб ввійти у вічне блаженне життя.
Але Господь у ту мить не про все сказав, що потрібно для вічного життя. Ось такий приклад. Авраам праведний, Давид пророк, Ной, інші святі – всі вони де знаходились по зішестя в пекло Ісуса Христа? Де? В пеклі! А були праведні, але знаходилися в пеклі.
Чому ж ці праведні знаходились в пеклі? А тому що нема людини на землі, яка б не згрішила. А якщо вона згрішила, то не може знаходитись в раю, не може знаходитись в Царстві Небесному. Чому не може? Бо вона згрішила, хай навіть один тільки раз.
Адам один же раз згрішив? Один! А був вигнаний із раю. А що говорить цар Давид: «У беззаконні зачатий я і в гріхах породила мене мати моя». Тобто Давид Духом Святим говорить, що у беззаконні зачатий він і в гріхах народжений. Це означає, що всі люди так само народжені у гріхах.
Зверніть увагу на Божу Матір. Навіть Божа Матір, яка народила Сина Божого, і то Вона назвала Його Своїм Спасителем. Тобто і Божа Матір потребувала Спасителя. А це означає, що у вічне блаженне життя, рай, Царство Небесне без Господа Ісуса Христа, без Його пришестя і втілення, розп’яття, смерті і Воскресіння ніхто із людей не може ввійти у вічне блаженне життя.
І тому заповіді залишаються і їх треба виконувать, але спасаємось ми всі, дорогі брати і сестри, всі без винятку, Господом нашим Ісусом Христом.
Якби Він не зійшов на землю і не втілився б, і не виконав би цей спасительний подвиг, ніколи б ми не визволились від пекла, від вічних страждань.
Тому спасіння наше залежить від Господа Ісуса Христа – Він відкрив нам двері раю, Він відкрив нам двері у Царство Небесне і Він відкрив нам у вічне блаженне життя двері. Без Нього не може бути спасіння.
Тому, дорогі браття і сестри, ми повинні виконувать заповіді, які назвав Христос, але водночас повинні знати, що ми не своїми добрими ділами успадкуємо вічне блаженне життя. Не своїми ділами! Пам’ятаєте, що сказав апостол Павло: «Ділами не спасеться ніяка людина».
Чому не може спастись людина ділами? А тому що немає на землі жодної людини безгрішної, крім Господа Ісуса Христа. Один Він безгрішний, а всі люди грішні. А якщо грішні, то не можуть увійти у Царство Небесне. А через Господа Ісуса Христа ми входимо.
Яким чином входимо? Господь Духом Святим очищає нас від усякого гріха! І Він Духом Святим чорне робить білим, грішника робить святим.
Ви подивіться, хто був Савл? Гонитель християн! А став великим апостолом. Яким чином? Він сам про себе каже, що благодаттю Божою став таким. Тобто лише благодаттю Божою він зміг стати таким.
А блудниця, яка омивала сльозами ноги Христа Спасителя і мазала миром, яким чином стала цнотливою? Господь простив їй і благодать Святого Духа очистила її від гріха.
А митар, майбутній євангелист Матфей, якого ненавиділи всі за те, що він чинив зло людям через податки, бо брав більше, ніж треба, яким чином став євангелистом? Господь простив йому гріхи і чорне його життя зробив святим.
І так кожна людина. Кожна людина!
Це тільки приклади, як Господь чорне робить білим, гріховне робить святим. Настільки велика сила Бога.
І коли апостоли запитали Ісуса Христа: «Якщо багатий не може увійти в Царство Небесне, то хто може бути спасенним?», - Христос ясно сказав: «У людей це неможливо».
Тобто людина сама стати безгрішною не може, а у Бога все можливо. І тому, дивіться, розбійник, який за все своє життя тільки грабував, робив зло, а в останню хвилину свого життя на хресті сказав одне тільки речення: «Пом’яни мене Господи, коли прийдеш у Царство Твоє», - отримує спасіння.
Не сказав прийми мене, тому що розумів, що не може ввійти у Царство Небесне тому що він грішник, розбійник, злодій. А просить Господа тільки згадати його у Своєму Царстві. І ви дивіться, яка велика милість Божа! Господь сказав йому: «Сьогодні будеш зі Мною в раю».
Не входить Авраам першим в рай, ні Ной, ні Давид, ні жоден із пророків, ніхто з праведників, а розбійник першим входить в рай. Ось бачите, яка велика милість Божа і що Бог може зробить – Він може ввести розбійника першим в рай.
І тому ми, дорогі браття і сестри, визнаючи себе грішниками, не повинні втрачать надію на вічне блаженне життя. Не треба втрачать! Бо ми ввійдемо у вічне блаженне життя, ввійдемо обов'язково, якщо будемо каятися у своїх гріхах.
Бо всі праведні і Старого Завіту, і Нового Завіту отримували прощення тільки тоді, коли каялися.
Давид же згрішив? Згрішив та ще й будучи царем! А Господь простив його гріх. І для нас його гріх і покаяння є показовим і зразковим.
Треба не просто називать себе грішником, мало сказати: «Я грішний».
Треба конкретно свої гріхи знать. Конкретно! Бо не всі ж убивці і не всі перелюбники, але всі грішники! Так ось, у чому ти грішний, ото всі свої гріхи і пам'ятай.
Навіть якщо ти їх уже не звершуєш, пам'ятай про них. І не просто пам'ятай, а плач, таємно плач за скоєні гріхи, і тоді Господь, Який бачить таємне, зробить явне – простить тобі гріх і подарує Царство Небесне.
Дорогі браття і сестри, земне життя тимчасове і рано чи пізно закінчиться. А вічне є вічне і в оце вічне ми ввійдемо. І про нього більше за все нам треба думать.
Той юнак сказав, що треба робить добре. Він знав, що треба робить добро, щоб спастись.
І ми, дорогі браття і сестри, повинні робить добро. А що значить робить добро? Батьки повинні любить дітей, а діти – батьків, бо сказав Бог: «Люби батька твого і матір твою».
Любов узагалі лежить в основі всього. Треба любить свою родину, бо інакше не полюбиш свого народу. А якщо хто не любить свій народ, він не може любить інший народ. Треба любить свою Батьківщину, тоді ти будеш любить інші народи. А якщо у тебе немає любові, нема любові до своєї Батьківщини, до свого народу, до своєї мови, то як ти можеш любить інших? У тебе ж у серці любові нема! Яким чином ти можеш полюбить інших?!
Тому треба насамперед дбати про те, щоб у серці була любов, і чим сильніша, тим краще. Тому що вона, любов, закликає у душу божественну благодать.
І тільки не треба плутать любов тілесну і любов духовну. Зараз багато є людей, які не розуміють цієї різниці і називають гріх любов'ю. Ну як ви можете називати блуд любов’ю?! Зараз дійшло до того, що люди-християни називають шлюбом життя чоловіка з чоловіком і жінки із жінкою. Хіба це любов?! Це є зло! І велике зло! За таке зло Господь спалив Содом і Гомору.
Тому треба мати в серці чисту любов, божественну любов, яку подає Святий Дух у кожне серце. Сама природа наша створена такою, що вона любить. Навіть той, хто Бога не визнає, може мати любов у серці, тому що любов закладена у наших серцях від створення і не розривною із природою наших душ.
Дорогі браття і сестри, багато я вам наговорив. Але пам'ятайте одне: думайте про Царство Боже і вічне блаженне життя, згадуйте свої гріхи і просіть у Бога помилування. Промовляйте оці прості і глибокі слова: «Господи помилуй!» І якщо будемо так робить, обов'язково Царство Боже успадкуємо!
Богу нашому слава навіки віків. Амінь!
(проповідь виголошена після Божественної Літургії у Введенському храмі смт. Брюховичі під час Першосвятительського візиту Святійшого Патріарха Філарета до Львівської єпархії в рамках святкування 1025-ліття Хрещення Київської Руси-України 15 вересня 2013 року Божого)