Господь наш Ісус Христос, після повернення Свого з Єгипту, перебував у Галілеї, у місті Назарегі де був вихований, приховуючи від людей силу Свого Божества і премудрість до тридцятирічного віку, бо неможливо було в юдеїв нікому раніше тридцятирічного віку бути вчителем або священиком. Тому і Христос не починав Своєї проповіді і не виявляв Себе Сином Божим і Великим Первосвящеником, Який пройшов небеса (Євр. 4, 14), поки не досяг зазначеного віку. В Назареті Він перебував із Пречистою Своєю Матір’ю, спочатку при названому батьку Своєму, Йосифі теслярі, поки той був живий, і займався разом з ним теслярською справою; а потім, коли Йосиф помер, Сам продовжував ту ж справу, добуваючи працею рук Своїх прожиток для Себе і для Пречистої Богоматері, щоб і нас навчити працьовитості (Лк. З, 23). Коли ж виповнилося тридцять років Його земного життя і настав час Його Божественного явлення народу ізраїльському, то, як говорить Євангеліє, було слово Боже до Іоанна, сина Захарії, в пустелі (Лк. З, 2), — слово, яке посилало його хрестити водою і відкрило йому знамення, за яким Іоанн повинний був упізнати Месію, Який прийшов у світ. Про це говорить у своїй проповіді сам Хреститель: «Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: на Кому побачиш Духа, Який сходить і перебуває на Ньому, Той хреститиме Духом Святим» (Ін. 1, 33).
Отже, Іоанн, підкорюючись слову Божому, ходив по всій країні Йорданській і проповідував хрещення покаяння для прощення гріхів (Лк. З, 3), бо він був той, про якого пророкував Ісая: «Голос волаючого в пустелі: приготуйте путь Господу, прямими зробіть у степу стежки Богу нашому» (Іс. 40, 3). І приходили до нього з усієї країни Юдейської і єрусалимляни; і всі хрестилися в річці Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої (Мк. 1, 5). Тоді прийшов Ісус із Галілеї на Йордан до Іоанна хреститися (Мф. З, 13). Він прийшов у той час, коли Іоанн сповістив про Нього народу: «Гряде Сильніший за мене слідом за мною, Якому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінь взуття Його. Я хрестив вас водою, а Він хреститиме вас Духом Святим» (Мк. 1, 7-8).
Після цього сповіщення прийшов Ісус хреститися. Хоч Він і не мав потреби в цьому, як безгрішний і непорочний, народжений від Пречистої і Пресвятої Діви Марії, і Сам був джерелом усякої чистоти і святині, але через те, що Він узяв на Себе гріхи усього світу, то й прийшов до ріки, щоб очистити їх хрещенням. Прийшов Він хреститися і для того, щоб освятити єство води, щоб і для нас утворити купіль святого хрещення. Він прийшов до Іоанна ще й для того, щоб той, побачивши, як сходив на Того, Хто хрестився, Святий Дух, і почувши згори Бога Отця, був правдивим свідком про Христа.
Іоанн же стримував Його і говорив: «Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?» (Мф. З, 14). Він духом пізнав Того, від Якого за тридцять років заграло дитя радісно (Лк. 1, 44) в утробі матері своєї, тому і сам жадав від Нього хрещення, бо й сам знаходився під гріхом непослуху, що перейшов з Адама на весь рід людський. Але Господь сказав Іоанну: «Облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду» (Мф. З, 15).
Під «правдою» святий Золотоуст розуміє тут заповіді Божі, Ісус начебто говорив так: «Так я виконав усі заповіді, дані в Законі, і залишилася тільки одна — стосовно хрещення, то Мені належить виконати і цю». Хрещення Іоаннове також було Божественною заповіддю, як це видно зі слів Іоанна: «Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені» (Ін. 1, 33). Хто ж посилав? Очевидно, Сам Бог: «Було, — сказано в Євангелії, — слово Боже до Іоанна» (Лк. З, 2). І ще тому хрестився Ісус, маючи тридцять років від народження, що тридцятирічний, за словами Золотоуста і Феофілакта, схильний до всякого гріха. Вік юнацький підпадає під вогонь плотських пристрастей, а в тридцятирічному віці — в час повного розкриття чоловічих сил — людина підкоряється золотолюбству, марнославству, люті, гніву і всяким гріхам. Саме тому Христос Господь не поспішав приймати хрещення до цього віку, щоб у всякому віці людського життя виконати закон і освятити все єство наше і падати нам силу перемагати пристрасті й ухилятися від смертних гріхів.
Після прийняття хрещення Господь зразу ж вийшов з води. Є передання, що святий Іоанн Хреститель кожну людину, яка хрестилася в нього, занурював по шию і так тримав її, доки та не сповідала усі гріхи свої; після цього тому, хто хрестився, дозволялось вийти з води. Христос же, Який не мав гріхів, не був затриманий у воді, і тому Євангеліє додає, що Ісус вийшов з води «зразу ж» (Мф. З, 16).
Коли ж Господь виходив з води, над Ним розкрилися небеса, блиснуло згори світло у вигляді блискавки і Дух Божий у вигляді голуба зійшов на Господа, Який хрестився. Подібно до того як у дні Ноя голубка сповістила про зменшення води потопу, так і тут подоба голуба наперед вказала про закінчення гріховного потопу. А у вигляді голуба Святий Дух з’явився тому, що цей птах чистий, любить людей, лагідний, незлобивий і не терпить нічого сморідного; так і Святий Дух є джерело чистоти, безодня чоловіколюбства, учитель лагідності й упорядковувач світу; крім того, Він завжди відходить від людини, яка плазує в смороді гріхів. Коли ж Дух Святий сходив, як голуб, на Христа Ісуса з неба, то пролунав голос: «Цей є Син Мій улюблений, в Ньому Моє благовоління» (Мф. З, 17). І Йому належить слава і держава повік. Амінь.