-Владико, розкажіть про історію Канону Андрія Критського. За яких умов він виник і поширився у християнстві?
-У Синаксарі Посної Тріоді в четвер п’ятого тижня Великого посту знаходимо про Канон преблаженного Андрія Критського (бл. 633 -712 рр.) такі дані, що коли він прийшов до Єрусалима, то прийняв чернечий постриг і став автором багатьох писань корисних для людей, а також склав немало канонів. А ось Великий канон Андрій Критський творив тоді, коли Софроній, патріарх Єрусалимський, написав житіє Марії Єгипетської. Через деякий час преподобний приніс цей канон до Константинополя і взяв участь у VI-му Вселенському соборі. Тоді, будучи ще простим ченцем, він виступив проти монофелітів (єдиновольців) та розвінчав їх єресь. Після такої успішної проповіді Андрія Критського зарахували до клиросу Константинопольської Церкви, згодом він став її дияконом і орфанотрофом, тобто доглядачем і годувальником убогих. Невдовзі преподобного Андрія Критського було поставлено архиєпископом Критським. Саме на першу половину VIII ст. припадає поширення цього канону і застосування його в богослужіннях під час Великого посту.
-Чому покаянний Канон читають саме упродовж перших чотирьох днів Великого посту і у один із днів 5-того тижня Великого Посту?
-У понеділок, вівторок, середу і четвер першого тижня Великого посту читання Канону преподобного Андрія Критського налаштовує душу кожного християнина на початок подвигів, своєрідних жнив, результатом яких буде нажатий сніп нашого покаяння та добрих, милосердницьких справ. Більш чітко про четвер (Канон зазвичай читається за богослужінням напередодні четверга в середу увечері) V-го тижня Великого посту розповідає нам той самий Синаксар, який каже: «Прийнято співати Канон і читати житіє [Марії] у цей день з такої причини: наближається до кінця Свята Велика Чотиридесятниця, і щоб люди не стали лінивими до духовної праці та подвигів і не перестали зовсім жити у всьому розсудливо і скромно». Отже, як бачимо, тут вказується на головну причину розслаблення, яка супроводжує нас в період Великого посту – на початку запалитися до подвигу, а потім поникнути знову у життєві справи і навіть забути, що триває піст. Повірте це з багатьма так відбувається. Дехто знає тільки перший і останній тижні Великого посту, а все інше для себе попускає і навіть пам’ять про сам піст десь зникає. Для цього Церква нагадує через виніс Хреста у ІІІ-тю неділю і на V-ий тиждень читанням Великого канону, що піст триває, а Бог чекає від нас плодів покаяння та очищення.
-Який символізм мають земні поклони, які здійснюємо упродовж читання Канону?
-Звичай бити поклони під час читання Великого канону прийшов до нас із палестинських монастирів. Там про це сказано в богослужбових уставах. Однак, зауважу, що не всі це роблять і повинні так творити. Багато залежить і від самого фізичного стану людини. Тому у храмах до цього ставляться якось поблажливо. Ті, хто хоче накласти на себе такий подвиг, чинять це благовійно, без особливих скороспішних метань. Ті, хто цього не робить, нехай їх не осуджують, бо не в поклонах справа, хоча ця служба ще називається серед вірних «поклонами», або ж «Маріїним стоянням». Зауважу, що спочатку Канон мав 210 тропарів, а потім до нього добавили ще 40, отже маємо 250 тропарів і таку кількість поклонів під час читання Канону ми повинні вдарити, а ще вислухати житіє Марії Єгипетської, і тому богослужіння триває до трьох годин. Поклони в нас викликають почуття смирення та розкаяння перед Богом, поглиблюють скруху серця і навіюють чистоту думок. Вони відтворюють наше прагнення повернутися до райського стану.
-У чому цінність покаянного Канону Андрія Критського?
-Ті, хто уважно слухає Канон, не можуть не зауважити, що це твір преподобного Андрія Критського написаний гарною плинною мовою і дуже гармонійно укладений. Через це він здатний пом’якшити і найтвердішу душу, зворушити її і настановити до покаяння та добра. Очевидно, що і сам автор переживав велику скруху і не виключено, що писав його, заливаючись покаяльними слізьми. Досить добре охарактеризував Канон прот. Олександр Шмеман, який у своїй книзі «Великий піст» описав його, як великий плач, що відкриває перед нами весь безмір, всю безодню гріха, який потрясає душу відчаєм, розкаянням і надією. На тему Канону є проповіді, які під назвою «Уроки покаяння у Великому каноні святого Андрія Критського, запозичені із біблійних оповідей» уклав єпископ Віссаріон. Книга, хоч і перевидавалась, але є рідкісною. В моїй бібліотеці вона має своє місце на поличці серед зібраних проповідей, а зараз ось лежить передімною і упродовж посту буде не раз відкриватися для читання. Досить цікавий досвід автора цієї книги у прочитанні і роздумуванні над Великим каноном.
-Чому у тексті Канону є уривки із Старого та Нового Завітів?
Дуже цікаве запитання з огляду на те, що Канон ми не зможемо зрозуміти, якщо не знаємо біблійної історії. Багато хто напевно ж думає, для чого текст великого творіння перенасичений біблійними образами та іменами, які важко вимовити навіть самому священнику під час читання. Однак, автор Канону дуже добре усвідомлював зв’язок з біблійними та теперішніми каяльниками, тому, зібравши всю історію Старого і Нового Завітів, об’єднавши дві епохи і створивши пісню: від Адама та Єви, аж до Христового Вознесіння і апостольських діянь, він показав не просто історію гріхопадіння і викуплення, але й саму природу гріха та глибинний зміст у його каятті та очищенні від нього. Отже, Канон показує нам гріх не через те, що він означає, а заставляє нас через споглядання біблійної історії, відчути трагедію гріховної людини, пережити її в своєму серці і настановити себе самого на покаяння й прощення. Знову ж таки відкликаючи нас до книги прот. Олександра Шмемана, зазначу, що він дуже добре сказав про тих, хто вважає Канон застарілим, стверджуючи, що віра таких не живиться джерелами Святого Письма, бо через нього ми маємо сприймати світ таким, яким він відкривається у Біблії, навчитися жити у цьому біблійному світі.
Наше благо полягає в тому, що як і Біблії, ми маємо кілька текстів перекладу Канону українською мовою. Найбільш поширеними є переклад Патріарха Філарета та переклад уживаний УГКЦ. Вони видавалися окремо великими тиражами і є випробуваними під час звершення великопісних богослужінь.
Є й інші переклади, навіть поетичні переспіви Канону, які також вживають священнослужителі. Як на мене, то досить гарно Канон звучить і церковно-слов’янською, але для цього треба її знати і розуміти, адже, як зазначено, це складний текст. Різноманіття перекладів – це добре. Колись все ми уніфікуємо і буде один, найбільш вичитаний та досконалий. Мені спало зараз на думку, як я тримав у своїх рукам ще самвидав Канону церковно-слов’янською і мав таке щастя, що думав вискочу на небо.
-Якщо з огляду на карантинні умови, деякі віряни не зможуть прийти до храму для читання канону, а долучатимуться до моління онлайн, як вони мають підготувати до цього свою оселю і себе відповідно, щоб не відволікатися на якісь побутові нюанси?
-На жаль ситуація з пандемією дійсно вносить свої корективи. Якщо слухати Канон вдома, то треба своє помешкання також прибрати та й себе відповідно налаштувати. Знову ж таки з текстом Канону слідкувати і слухати богослужіння. Не завадить і запалена свічечка, і вдарений поклон. Тільки нічого не поперекидайте і не наробіть собі травм, бо місця в квартирах і домівках буває мало, а метання потребують площі (посміхається). Старайтеся все робити з розумом. Адже читати Канон можна і на одинці, коли є вільний час, упродовж всього посту, а може й усього життя, щоб Господь відкрив покаяння двері.
