Ми сьогодні зібралися в цьому храмі і вже, можливо, мало хто має в памяті ту неділю двадцять чотири роки тому, коли ми також, у значно меншій кількості, але з великою вірою, зібралися тут і освятили хрест. Хрест був поставлений, якщо рахувати звідси, п’ять метрів донизу, пізніше ми вимурували цоколь і був поставлений там, потім піднятий на цей рівень і стояв тут аж до завершення храму. Зараз цей поклонний хрест стоїть на церковному подвір’ї.
Багато людей уже в іншому світі, багато людей серед нас нових і, можливо, чують про це вперше, але за всім цим стоїть велика віра. Але я щасливий, бо вірю і знаю, що з нами Бог, що Бог не залишив нас, бо без Божої помочі ми би не змогли воздвигнути цей величний собор.
Багато праці вкладено, але найперше вкладена у цю справу проста і щира любов до Бога. Пам’ятається, як від нас відверталися ті, жо кого ми зверталися по допомогу в тяжкі години, але любов і ревність простих людей, які поволі сформували нашу парафіяльну громаду, здолала все: і людську байдужість, і людське нерозуміння, і, навіть, ненависть. І ми сьогодні дякуємо Богові за те, що благословив нам дожити до освячення цього престолу.
Боже провидіння або, як ми його ще називаємо, промисел Божий, діє незалежно від нашої волі. І наш обов’язок підкорятися Божій волі і творити те, що людина має творити на землі. Напевно і Владика чверть століття назад не думав, що стоятиме на цьому святому місці і звершувати таке величне священнодійство.
Віримо, що на небесах буде записано те, що цей архієрей Божий явив велику милість Божу для нас, грішних людей, і з молитвою освятив цей престол, на якому до кінця віку приноситиметься Безкровна Жертва. Вірю, що все це Бог бачив і бачить, бачив і нас, і наші серця, як ми молилися і просили Господа. І я вірю, що Бог вже споглянув на наші ревність і зусилля і воздаяння Боже не запізниться.
Сьогодні у цьому храмі Ви, дорогий Владико, з Божої ласки звершили ще одне священнодійство: рукопоклали в дияконський сан мого сина. Описати мою радість і вдячність дуже важко. Але я дякую Богові і дякую Вам, Владико, за все!
Іс полла еті Деспота!