Ваше Високопреосвященство!
Дорогий Владико Митрополите!
Благословіть скласти на Ваші святительські руки слова щирої подяки за цю молитву, яку Ви звершили за всіх нас, також і за це благословення, яке Ви нам подали, і особливо за це святительське слово, яке Ви щойно промовили.
У Cвоєму слові Ви накреслили дуже багато думок, корисних для всіх нас. Насамперед Ви сказали про особливість богословської освіти, її специфічні і характерні риси. Ми вдячні Вам за те, що Ви звернулися з такими простими і щирими словами до першокурсників, до батьків, до викладачів і всіх працівників нашої академії. Дуже важливим було Ваше нагадування, що ми всі стоїмо перед Богом і несемо відповідальність кожен на своєму місці.
І хоч Ви сказали, що Вам здається, наче ці слова були такі тверді, але я скажу, що вони були правдиві і ніхто нехай не боїться цих слів, які Ви сьогодні промовили, тому що вони є корисні і необхідні нам.
Ось стоять священики – викладачі богословській академії. Нехай згадають вони слова святого апостола Павла: «Все я можу, бо укріпляє мене Ісус Христос». Хочу вірити, що ми зможемо виконати це покликання, до якого кличе нас Господь. Ми будемо старатися бути добрими працівниками у винограднику Христовому, і з усією ревністю підходити до виховання нових поколінь майбутніх священиків для Української Православної Церкви.
Ми складаємо Вам, Владико, подяку і просимо Вас надалі не забувати нас у своїх архипастирських молитвах, повчати нас Своїм батьківським словом, давати нам поради і підказки у нашій діяльності, як викладачам, так і студентам, щоби ця праця, яку ми сьогодні розпочинаємо була на славу Божу, на добро Української держави і на спасіння наших душ. А як вияв нашої синівської любові просимо прийняти цей букет квітів.
(слово виголошено після молебеню перед початком нового навчального року у Львівській православній богословській академії в Академічному храмі святителя Іоана Золотоустого 2 вересня 2013 року Божого)