Щойно ми звершили Божественну Літургію, за якою принесли безкровну Жертву за себе та за митрополита Євсевія, який спочив у Бозі три роки тому. Сьогодні вже треті роковини його смерті. Та пам’ять про нього жива і, я думаю, ще довго житиме в наших серцях, в наших душах.
Часто ми згадуємо митрополита Євсевія - багаторічного ректора Львівської духовної академії і семінарії. За своє довге життя митрополит Євсевій Політило встиг послужити і священиком, й архієреєм. У 2003 році він був рукоположений на Полтавську кафедру, пізніше був митрополитом Рівненським і Острозьким і зовсім мало часу Господь благословив йому бути на спокої. Ось навіть нещодавно ми згадували митрополита Євсевія, згадував його Патріарх, особливо відзначаючи його проповіді, його проповідницький хист. І, дійсно, хто пам’ятає його повчальні слова, той погодиться, що владика був видатним проповідником. Ще до цього часу його проповіді згадують парафіяни рівненського кафедрального собору.
Потрібно пам’ятати наставників, як заповідав нам апостол Павло (пор. Євр. 13:7). Зараз я найперше звертаюся до студентів Львівської православної богословської академії. Абсолютна більшість із вас, переконаний, з митрополитом Євсевієм знайома не була. Але, думаю, від викладачів ви чули про цілу епоху в історії нашої духовної школи, коли на її чолі стояв отець Віталій Політило. Тож спадкоємно він, його життєвий приклад є наставником і для вас. Тож сьогодні, стоячи на цій Божественній Літургії, всі ми сповняємо заповідь святого апостола.
Зараз ми ще помолимося за спокій душі митрополита Євсевія, який насправді був зразковим архієреєм нашої Церкви. Часом думається, чому митрополит Євсевій не народився трошки пізніше, не побув довше з нами, не є з нами в цей дуже важкий і відповідальний час становлення єдиної Помісної Української Православної Церкви і борні за волю України. Але людина не обирає ні часу свого народження, ні його місця, тобто Батьківщини. У Бога про нас Свої думки і Господь упокоїв його струджену душу у визначений час. Думаю, що владика заслуговував на цей блаженний спокій, тому що за свого життя він перетерпів вдосталь смутку. Та митрополит Євсевій завжди вмів, як кажуть, триматися, не падати духом, бути дійсно християнином-оптимістом. Це те, що було йому притаманне і чого ми всі повинні в нього повчитися.
Отже, наша сьогоднішня Літургія, це найперше щира молитва за спокій душі митрополита Євсевія. У цій літії ми зараз продовжимо молитися за спочилого владику, щоби Господь упокоїв його душу у небесних Своїх оселях і нас помилував як Благий і Чоловіколюбець. Амінь!