Цей фоліант авторства кардинала Любомира Гузара, пам’ятаю, я разом із запрошенням на презентацію отримав 29 вересня. Звичайно, у вільний від праці час я його перечитував, і коли ось щойно виступав Блаженніший Любомир Гузар, згадуючи досить цікаву історію зі свого дитинства, я, у свою чергу, згадував, скільки знаю Їх Блаженство, автора цієї книги.
Пам’ятаю, що востаннє ми бачились у Львові на 85-річчі Героя України Ігоря Рафаїловича Юхновського. Цього року він відзначив уже своє 90-річчя, отже це було п’ять років тому. А познайомилися ми з кардиналом на Святій Землі в 1999 році, в передрік великої дати - 2000-ліття Різдва Христового. Пригадую, як увечері ми дуже довго гуляли берегом Мертвого моря неподалік від нашого помешкання і багато говорили. Ось такий спогад я маю до цього часу.
Тут варто сказати про стосунки обидвох наших Церков: Української Православної Церкви Київського Патріархату та Української Греко-Католицької Церкви. Так ось вони були задекларовані в інтронізаційній промові Патріарха Філарета 22 жовтня 1995 року, в якій зазанчалося, що ми повинні підтримувати діалог. Ось у цей діалог, певною мірою, якраз вривається ця екуменічна спадщина митрополита Андрея Шептицького. Тут, особисто для мене, показовим є один епізод з біографії митрополита Андрея. Ви знаєте, що він пережив заслання, побував у Курську, емігрував і, нарешті, після лютневої революції в Росії повернувся до Львова. Таке собі життя, як бумеранг. Так ось в це життя потрапили дві солідні постаті тодішнього православ’я: митрополит Антоній Храповицький і архієпископ Волиньский Євлогій Георгієвський. Дві чільні постаті чорносотенного руху, митрополит і архієпископ, потрапили в полон і були привезені до Львова. Один із польських жандармів запропонував їм звернутися до митрополита Андрея задля клопотання про кращий побут для них. Митрополит Андрей довідався про це і ось ці два ієрархи опинилися на Свято-Юрській горі. І є задокументовані розповіді архієпископа, який пізніше став і митрополитом, Євлогія Георгієського про привітність митрополита Андрея і теплу зустріч у своїх покоях. Архієпископ Євлогій згадує, що митрополит приймав їх як своїх братів, не дивлячись на те, що це були чи не найбільші опоненти митрополита Андрея. Митрополит Андрей навіть промовив таку фразу: “Наша біда в тому, що ми любимо один і той самий народ”, - а Євлогій Георгієвський додав: “Але по-різному” . Також православні ієрархи висловлювали свій подив з того, що митрополит Андрей, молячись, простоював усю службу на колінах, бо в нього вже на той час дуже боліли ноги і він просто не міг довго стояти. І ще один цікавий факт з біографії митрополита Андрея зберіг для нас архієпископ Євлогій. Він розповідає, що в колекціях митрополита Андрея було дуже багато святинь православної східної традиції: ікони, хрести, панагії. Багато що його гінцями було привезено з Росії і врятовано таким чином.
Натомість уже на той час з’явилася книга про митрополита Андрея, про його ув’язнення, де згадувалося про його прийом Курським єпископом Російської Православної Церкви. На жаль, тут усе було навпаки. Такі епізоди з життя митрополита Андрея Шептицького засвідчує його екуменічну позицію і показує живий приклад екуменізму не лише на словах. Така справжня братня любов, виявлена митрополитом Андреєм, звісно, імпонує всім: і православним, і греко-католикам. І тому, вважаю, вивчення екуменічної спадщини митрополита Андрея сьогодні є потрібним.
Я вдячний кардиналу Любомиру Гузару за те, що саме сьогодні він подав нам цю працю. Ми прекрасно розуміємо, що Українська Церква сьогодні розділена. Розділене навіть Українське Православ’я, і нам ще треба подолати хоч би цей етап на шляху до загальноцерковної єдності. І, звичайно, ми повинні направити всі зусилля, щоби ми були всі одно. Я вклоняюся кардиналу Любомиру Гузару, дякую за цей фоліант, як він сказав, дуже добре видану книгу. Вона дійсно дуже добре видана, а тепер нам треба штудіювати її. Отож, я закликаю вас до штудіювання цієї книги для того, щоби ми, кожний на своєму місці, в межах своєї компетенції, наблизилися до розуміння того, що таке єдність для християн.
Другий Ватиканський Собор, від якого нас відділяє півстоліття, суттєво змінив стосунки між православними і католиками. Ми нещодавно мали конференцію і обговорювали ці питання. І мені здається, що той заявлений Всеправославний Собор, на який чекають усі православні, повинен бути відповіддю на питання, підняті Ватиканським Собором, підняті митрополитом Андреєм і представлені в цій книзі, і дасть нам наснаги ще більше працювати на цю єдність. Дякую всім за увагу! Слава Ісусу Христу!