У цей прекрасний суботній день я хотів би всіх вас привітати із початком будівництва храму на честь святих преподобних і богоносних отців наших Іова та Амфілохія Почаївських. Це перший храм на львівській землі, у самому Львові, закладений на честь цих святих подвижників гори Почаївської.
Один із них жив у XVII столітті, інший - у XX, але обидвоє пройшли шлях великого подвигу, старання в молитві, стоянні перед Богом, і обидва зазнали великих гонінь. І про першого, Іова, і про другого, Амфілохія, ми знаємо дуже багато. Про преподобного Іова нам розповідають ті ж такі добре відомі нам кант, в яких ми співаємо про те, як він прикликав Матір Божу на поміч, коли турки осіли Почаївську гору, Почаївський монастир.
Подвиги преподобного Амфілохія відкрилися вже після його праведної кончини, серед яких найбільший звісно - постійне служіння людям, яке виявлялося зокрема в тому, що він переховував і годував вояків Української повстанської армії, посилав їм необхідну допомогу та їжу, коли вони сиділи у лісах, чи ховалися у схронах. Він дуже багато потерпів від тодішньої безбожної влади, був навіть вигнаний з Почаєва і змушений доживати своє життя у родинному селі. Але за промислом Божим своїм тілом він усе ж повернувся до Почаївського монастиря.
Я думаю, що за честь нам із вами мати храм на честь цих преподобних, цих великих подвижників, наших українських святих, які були від тіла і крові українцями, які любили свою Православну Церкву і несли свій подвиг у важкий час. Це велике благо для кожного із нас стояти при закладенні храму, тому що в цьому виявляється велика любов до Бога. Далеко не кожному поколінню доводиться будувати храм, а нам же належить відроджувати поруйновані вівтарі храмів, святині наші, і закладати та будувати нові храми і робити це навіть у цей непростий час для кожного із нас, для нашого народу і для нашої держави в цілому. І ось, якщо ми в такий надзвичайно відповідальний час нашого стояння за правду, відстоювання нашої державності, закладаємо храми, в яких возноситимем молитву перш за все за наш народ і за Україну, то це є велике діло перед Богом. І недаремно наш великий митрополит Іларіон Огієнко сказав, що служити Богові, це значить служити народові.
Ми зараз як ніколи добре розуміємо, що значить служити народові. Приклад такого служіння нам подають наші новітні герої, які відважно захищають нашу Батьківщину, які дивляться прямо в обличчя смерті і, долаючи страх, боронять нас із вами.
Нехай же разом зі стінами цього храму Господь утвердить і нас у сміливості стояти за правду, виступати проти зовнішнього і внутрішнього зла. Я тільки молю Бога, як, думаю, і всі присутні тут священики, щоби ми з миром в серці та мирним небом над головою добудували цей храм, щоби він зовсім незабаром повстав перед нашими очима у всій красі, щоби ми достойно ввійшли в нього і прославили ім’я Боже. Амінь!
Слава Ісусу Христу! Слава Україні!