Різдвяне послання Святійшого Патріарха Філарета

Нині знову Православна Церква святкує Різдво Христове, прославляючи Господа нашого Ісуса Христа. В чому полягає сутність цієї події і в чому її значення? Сутність Різдва Христового полягає в тому, що Син Божий – істинний Бог – став людиною. Він з’єднав в одній іпостасі, тобто в одній особі, дві природи: Божественну і людську. Ці дві природи не змішались і не створили одну змішану природу, але кожна із них залишилась незмінною і довершеною.

Для чого все це створив прославлюваний у Тройці Бог? Для того, щоб оновити людську природу, тобто визволити її від гріха і смерті. Чи може людина сама подолати в собі гріх і смерть? Не може! Якщо ж були і є в людському роді праведні, то ці праведні люди теж не вільні від гріха. Пророк Давид зрозуміло про це говорить: "В беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя" (Пс. 50: 7). Якщо ми не можемо подолати гріх і стати безгрішними, то тим більше ми не можемо подолати смерть. Тому для того, щоб подолати в людській природі гріх і смерть, Син Божий з’єднався з людиною і переміг у ній гріх і смерть.

Ось чому український народ в колядці на Різдво Христове співає: "Ой, радуйся, земле, Син Божий народився!" Ви часто чуєте і повторюєте слова пророка Ісаї: "З нами Бог!" (Іс. 8: 10). Що це означає? Це означає, що Бог став людиною і оселився з нами – людьми.

Усякий гріх перемагається стражданнями. Тому втілений Син Божий – Господь наш Ісус Христос – перетерпів страждання на хресті, щоб нашу людську природу очистити від гріха. Він узяв на Себе гріхи всього світу; як безгрішний Він узяв на Себе відповідальність перед Богом за наш гріх, тобто взяв на Себе прокляття за гріх. Яким чином Він подолав наш гріх? Ось так! Його розпинають, ганьблять, кричать: "Якщо Ти Син Божий, зійди з хреста!" (Мф. 27: 40), а Він у відповідь благає Отця Небесного: "Отче, прости їм, бо не відають, що чинять" (Лк. 23: 34). Без страждань не відбулося б викуплення від гріха; а страждання не могло б бути без втілення, тобто без різдва. Апостол Павло називає явлення Бога у плоті "великою благочестя тайною" (1 Тим. 3: 16).

Оскільки ми, християни, носимо на собі ім’я Христа, то й повинні уподібнитися Йому в усьому, зокрема і в подоланні через страждання гріха як у собі особисто, так і в суспільстві. Тому, коли ми не боремося зі своїми власними гріхами, Господь попускає нам хвороби, страждання і всілякі біди, зокрема і війну, щоб ми терпінням перемагали наші гріхи. Ісус Христос сказав: "Терпінням вашим спасайте душі ваші" (Лк. 21: 19).

Церква закликає вірних до терпіння в стражданнях, але сенс земного життя полягає не в терпінні, а в праведності і благочесті. Що таке праведність? Праведність – це властивість життя людини, коли вона любить і співчуває знедоленим і постійно виконує покладені на неї обов’язки. Праведним називається той, хто віддає кожному належне. Тільки та праведність, в основі якої лежить любов, має моральну вартість і може бути названа міцною. Вона прихиляє до себе Духа Святого. А Дух Святий занепале поповнює, немічне лікує та дає душі мир і радість.