Сьогодні минає рівно два місяці від того дня, коли у столиці на Майдані Незалежності, а потім і у багатьох містах України та за її межами розпочалися масові акції протесту. Зараз можна впевнено стверджувати, що нинішня криза – найважча за весь час від проголошення Незалежності України у 1991 р.
Від початку і Київський Патріархат, й інші Церкви та релігійні організації України наголошували на трьох речах: державна влада та учасники протестів повинні зберігати мирний, ненасильницький характер дій; розв’язання кризи повинно відбутися шляхом діалогу між сторонами; держава має зробити все для підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом, бо неочікуване і раптове зупинення цього процесу стало першопричиною протестів.
На превеликий жаль зараз можна бачити, що за два місяці Україна не тільки не наблизилася до подолання кризи - навпаки, протистояння лише загострюється. І найперша причина цього - відсутність справжнього діалогу між сторонами конфлікту та конкретних кроків до мирного розв’язання проблем, які його породили.
Замість діалогу відбувається ескалація насильства. Все розпочалося з побиття міліцейськими загонами учасників мирної акції на Майдані Незалежності в ніч на 30 листопада минулого року. Незважаючи на заяви та обіцянки, розслідування цього побиття досі не завершене, винні не притягнуті до відповідальності.
Це побиття було засуджене і Президентом, і опозицією, і суспільством, але досі залишилося без покарання. Така безкарність зла породила, на моє переконання, подальші акти насильства проти учасників мирних протестів, журналістів, громадських активістів. У відповідь на це зростає агресивність у ставленні до представників влади з боку протестуючих. Все більше стає тих, хто вважає методи мирного, ненасильницького спротиву недієвими.
Замість того, щоби шукати розрядки протистояння влада в особі депутатської більшості у парламенті проголосила прийнятими низку законів, які у своїй суті спрямовані безпосередньо проти учасників нинішніх акцій протесту. Ці зміни до законодавства були проголошені у парламенті без належного попереднього обговорення та у спосіб, який у багатьох викликає сумнів.
Три останні дні у центрі Києва палає вогнище відкритого силового протистояння, пролилася кров, є важко поранені. Це – плід відсутності мирного діалогу, наслідок нечутливості влади до вимог протестуючих.
Суспільство наближається до межі, за якою - громадянська війна. Тому Церква закликає Президента, як главу держави, і опозицію невідкладно розпочати прямі, і що найважливіше – плідні переговори для досягнення виходу з кризи.
Я звертаюся до тих, хто сьогодні стоїть по обидва боки конфлікту, до протестуючих і до озброєних представників влади, а також до тих, хто впливає на них наказами чи закликами: кожен з вас перед Богом відповідатиме за свої слова і дії, за пролиту кров і завдані каліцтва. Цієї відповідальності ніхто не уникне, від неї ніхто не буде звільнений!
Категорично неприйнятними є заклики до екстремізму чи сепаратизму.
Я звертаюся безпосередньо до Віктора Федоровича Януковича, як Президента України, найвищого керівника державної влади та лідера політичної сили, яка має більшість у парламенті: законом і займаною посадою Вам дано найбліьше влади і повноважень в країні, тому і міра Вашої відповідальності - найвища. Як віруюча людина згадайте слова Господа Ісуса Христа: блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. Спаситель також говорить: всі, хто взяли меч, від меча і загинуть. Закликаю Вас обрати блаженний миротворчий шлях, а не шлях застосування сили!
Закликаю всіх віруючих молитися за Україну, за примирення ворогуючих, подолання міжусобиці. Переконаний, що з Божою допомогою наш народ пройде випробування цих важких днів, захистить і збереже соборну, незалежну і неподільну Україну. Писання свідчить, що у правді, а не в силі - Бог. Тому правда переможе, а відповідно переможе кожен, хто стоїть на боці Божої правди.
Закликаю на весь український народ Боже благословення!