Перш за все, від імені всіх конфесій, всього духовенства, що зібралося сьогодні у храмі святих Першоверховних апостолів Петра і Павла, я хотів би привітати всіх вас із Днем нашого славного міста Львова!
Особлива подяка сьогодні присутнім з нами сьогодні в цьому величному храмі воїнам, їхнім батькам і матерям і всім тим захисникам нашої держави, які відійшли у вічність і яких уже немає з нами.
У ці дні, коли місто наше святкує свій славний день народження, важко знайти слова втіхи для тих, хто втратив своїх синів, чоловіків, братів, татусів. Людська неміч і горе часто перемагає. Але нехай усіма нами, об’єднаними у спільній молитві, завжди керує любов: любов до свого міста і до тих, хто, захищаючи Україну і, звичайно, наше місто відійшов у засвіти. І ця любов допоможе нам пережити біль втрати. Ми віримо, що Господь на наших новітніх героїв наклав нетлінні вінці слави.
Пропоную вам таку алегорію: збентежену матір, уквітчана короною з ікрустаціями дорогоцінних перлів. Це наша Україна, а перли в її короні символізують собою столиці історичні Української держави: Київ, Галич, Остріг, Батурин, Чигирин, і, звичайно, що найбільш дорогоцінним перлом в цій короні є наше славне місто Львів - місто високої культури, місто гарних людей.
У псалмі 126, відкривши книгу Псалтир, знайдемо такі слова: коли не Господь будує дім, даремно трудяться будівничі; коли не Господь береже місто, даремно пильнує сторожа. Блаженний, хто здобув таку поміч собі. Не осоромляться вони, коли біля брами міста свого говоритимуть з ворогами (Пс. 126: 1, 5). Я не хотів би, щоби до нашого славного міста Лева приходили вороги. Нехай сюди приїжджають добрі люди, гості, бажаємо цьому місту багато туристів, і ми виявимо до всіх них свою частку любові, тому що всі ми є християнами, об’єднаними Воскреслим Христом, Який подав нам приклад найбільшої і найглибшої любові.
Отож, дорогі у Христі брати і сестри, всечесні отці! Ми вам щиро дякуємо за те, що в цьому величному соборі нашої пам’яті, де протягом минулого року так багато було проведено в останну путь наших героїв, ми знову зібралися сьогодні вже для того, щоби подякувати Богові, помолитися за полеглих воїнів, попросити благословення для живих і, звісно, помолитися за рідне наше місто Львів.
Нехай Божа Матір і святий побідоносний великомученик Юрій завжди стоять на сторожі цього міста й оберігають його від усякого зла, про що ми завжди просимо Пресвяту Богородицю: радуйся, Радосте наша, покрий нас від всякого зла чесним своїм омофором! Амінь!
Христос Воскрес!