Вітаючи всіх учасників круглого столу, який покликаний стати прикладом нехай локального, але все ж нового для України етапу християнсько-єврейського діалогу, я розпочинаю своє слово, як це й належить, зі свідчення основної доктрини своєї віри. Але саме віра у Христа, у Його вчення і Воскресіння, саме ця віра не дозволяє мені з ненавистю, несприйняттям чи зневагою дивитися на мого ближнього.
Жодна з релігій не проповідує подібних поглядів на світ, жодна релігія не проповідує зла, яке неминуче приносить відсутність братньої любові. У світлі останніх подій в Україні, коли так гостро стоїть питання справжньої єдності, не час для руїнівних емоцій і поглядів, а час для того, що здатне будувати, а такими є любов, взаємоповага і взаєморозуміння.
У світі все частіше з острахом говорять про продовольчу та економічну кризи, про ядерну небезпеку. То хочу задати запитання: чи є місце зараз релігійним війнам, протистоянням на релігійному підґрунті? Відповідь для мене однозначна: ні! Будь-яке релігійне протистояння, видиме чи приховане, фізичне чи інформаціне, не має переможців. У таких протистояннях програють всі, тому що воюючи міжрелігійно, міжконфесійно чи, навіть, внутрішньоконфесійно ми безжально топчемо постулати своєї ж релігії, ми вбиваємо духовність і благочестивість у душах людей. Полем таких баталій завжди у підсумку стає людська душа і саме вона й страждає.
Секуляризм, інша сторона медалі, наступає на нас галопуючим кроком. Про нього часто я говорю зі священиками, з вірянами, під час приватних зустрічей. Він один для всіх і зачіпляє всі релігії. Відмовляючись від діалогу один із одним, ми зрештою всі можемо програти йому у боротьбі, яка вже й так стала нерівною.
Тому, на завершення, хочу сказати, що саме зараз, як ніколи, є час для того, щоби все покрити взаємною любов’ю. Особливо потрібно це сьогодні нашій неньці-Україні. Так, ми різні за своїми віруваннями, але й усі ми українці. Тому, не відрікаючись і твердо і щиро сповідуючи свої вірування, єднаймося духом в ім'я свого майбутнього і в ім’я майбутнього України.
З повагою і благословенням,
+Димитрій,
Митрополит Львівський і Сокальський
16 травня 2014 року