Перш за все я хочу вас привітати зі святом Різдва Христового. Свято це є надзвичайно радісним, і ми все ще продовжуємо його святкувати, бо зараз, як ви знаєте, тривають Різдвяні святки.
Звідки ж ця радість? Звичайно, радість цю приніс у світ Господь наш Ісус Христос через своє втілення, і саме тому вона вічножива і щороку переповнює наші серця з новою силою.
Сьогодні особливий день в житті цієї лікарні, а також і в житті нашої Церкви, тому з Божою допомогою ми сьогодні зробили надзвичайну річ: Церкві і медицина зійшлися на найбільш таємному – на людській душі.
Я перш за все вдячний отцю Олексію та отцю Сергію, які викликалися працювати, можливо, серед найтяжчої категорії, як це прийнято вважати у нашому суспільстві, людей. Вони викликалися допомагати лікарям-психіатрам робити цю святу і богоугодну справу – реабілітувати і лікувати людські душі.
Треба не забувати, що Господь, не прийшов лиш до окремих вибраних людей, він не прийшов також і лише до здорових людей, але навпаки Сам Він про Себе свідчив: “Прийшов бо Син Людський знайти і спасти, що загинуло” (Лк. 19, 10), а в іншому місці Святого Писання також знаходимо актуальні слова Спасителя “Не здорові потребують лікаря, а недужі” (Лк. 5. 31).
Сьогоднішнє Євангельське читання показує нам своєрідну модель поведінки, суспільну позицію Христа: він зціляє хворих, але водночас наказаю все це тримати у таємниці.
Можливо, праця лікаря-психіатра і тим більше священика-психіатра, який викликається до цього служіння, найбільш схожа до поведінки і земного життя Христа. Пацієнти йому часто можуть і не подякувати, можуть навіть не відчувати в серці ніякої вдячності, самі можуть не розуміти, що відбувається, не усвідомлювати отриманої допомоги. Але знайте, що Христос все це бачить! Він цю працю благословляє.
Чому люди потрапляють сюди? Гадаю, ви погодитесь зі мною, що біля витоків більшості їхніх проблем стоїть саме самотність. Хоч, насправді, вони можливо і перебувають у сім’ях, інколи навіть у сім’ях по-земному щасливих, з добрим достатком, але душа їхня самотня, душа хворіє. Чому ж так? А тому що предмет любові відсутній, любов відсутня. Любові нема ані в людях, ані між людьми. А в таких умовах душі, звісно, не витримують.
Ось і в лікарні цій мова йде найперше про лікування душі. Про це нам навіть говорить саме слово “психіатрія”. Тому то й сказав я, що тут найбільше є потреба у спільній праці священика і лікаря і найбільше відчутна дотичність Церкви і медицини.
І щиро скажу, моє серце і душа радіють від того, що ми сьогодні освятили це місце, цю каплицю, до якої будуть приходити всі за допомогою – і ті, хто лікує, і ті, хто лікуються.
Я хочу, всечесні отці, дорогі у Христі брати і сестри, всім вам побажати радісного продовження святкування Різдва Христового. Нас попереду чекають ще дві події, на які Церква звертає особливу увагу – це пам’ять святого Василія Великого, свято обрізання Господа нашого Ісуса Христа, і Богоявлення, Хрещення Господнє. Я вам бажаю веселих і радісних свят!
Подякуймо нашому чоловічому хору, отцю Олексію, отцю Сергію, всім-всім без винятку за цей прекрасний сьогоднішній день і за цю спільну соборну молитву. Нехай Господь благословляє нашу працю на благо Церкви, на допомогу людям і на спасіння наших душ!