У 1935 році вступив у перший клас Розджалівської середньої школи, але у зв'язку з війною і знищенням шкільної документації у 1950 році екстерном здав екзамени за 7-ий клас.
Утім вже наступного, 1951 року, був призваний до служіння у лавах Радянської армії, демобілізувавшися зі служби у 1954 році.
Протягом 1954-1957 років працював у Розджалівському колгоспі.
1957-1961 роки - навчання у Московській духовній семінарії.
7 серпня 1960 року прийняв Таїнство шлюбу з дівчиною Мирославою Чорною, з якою прожив аж до смерті.
5 березня 1961 року преосвященним архієпископом Дмитрівським Пименом (майбутнім патріархом Московським) рукоположений у сан диякона.
Після завершення навчання у Московській духовній школі постановою Учбового комітету при Священному Синоді Московської Патріархії №437 від 12.06.1961 р. для проходження пастирського служіння у Львівській єпархії був направлений у розпорядження керуючого Львівською єпархією преосвященного єпископа Львівського і Тернопільського Григорія.
23 липня 1961 року за Божественною Літургією у кафедральному соборі святого Юрія Переможця преосвященним єпископом Львівським і Тернопільським Григорієм рукоположений у сан священика.
За час служіння у священному сані опікувався кількома парафіями.
1961-1964 роки - настоятель Свято-Михайлівського храму с. Оглядів, Радехівського району, з правом служіння у Введенському храмі с. Мукані та задовільняти духовні потреби віруючих с. Монастирець-Оглядівський того ж району (указ №1835 від 25.07.1961 р.).
У 1964 році - настоятель Свято-Миколаївського храму с. Димівка, Пустомитівського району (указ №752 від 29.09.1964 р.).
1964-1968 роки - настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Бишів, Сокальського району, з правом задовільняти духовні потреби віруючих сс. Торки і Розджалів того ж району (указ №842 від 4.11.1964 р.).
1968-1971 роки - настоятель Свято-Димитрієвського храму с. волиця, Нестерівського (Жовківського району) (указ №816 від 19.07.1968 р.).
1971-1973 роки - настоятель храму перенесення мощів свт. Миколая Чудотворця м. Турка, Турківського району, з правом служіння у Благовіщенському храмі с. Шумяч і Преображенському храмі с. Яблінка Нижня та задовільняти духовні потреби віруючих сс. Мельничне, Явора, Присліп, Турочки Верхні і Турочки Нижні того ж району (указ №1102 від 2.09.1971 р.).
Згідно того ж указу призначений благочинним Турківського району.
1973-1984 роки - настоятель Покровського храму м. Мостиська, Мостиського району, з правом задовільняти духовні потреби віруючих сс. Липники, Волиця, Тшенець, Гостинцеве та Годиня того ж району (указ №996 від 20.08.1973 р.).
Згідно того ж указу призначений благочинним Мостиського району.
У 1974 році отримав доручення задовільняти духовні потреби віруючих с. Довгомостиська, Мостиського району (указ №105 від 28.01.1974).
У 1982 році звільнений від духовного опікування віруючими с. Годиня, Мостиського району (указ №1671 від 24.12.1982).
1984-1986 роки - настоятель Свято-Миколаївського храму с. Звенигород, Пустомитівського району, з правом задовільняти духовні потреби віруючих с. Гринів того ж району (указ №1367 від 9.10.1984 р.).
1986-1992 роки - настоятель Хрестовоздвиженського храму смт. Рудно (указ №732 від 15.07.1986 р.).
З 1992 і до дня смерті - настоятель настоятель Покровського храму с. Родатичі, Городоцького району (указ №255 від 3.11.1992 р.).
Був удостоєний богослужбових нагород: правом носіння камилавки (1966 р.), наперсного хреста (1970 р.), піднесення до сану протоієрея (1973 р.), палиці (1978 р.), хреста з прикрасами (1988 р.), правом носіння митри (1993 р.).
Протоієрей Володимир Шевчук користувався повагою та любов'ю у співбратів священиків та громади вірян, які, згідно даних особової справи, відзначали найперше його проповідницький хист і ревність у служінні та вміння як слід організувати життя парафії.
9 липня 2014 року прийнявши Таїнство останньої Сповіді і Причастя протоієрей Володимир Шевчук спочив у Бозі.
Вічна пам'ять!
