Усіх вас вітаю зі світлим Христовим Воскресінням, яке ми не перестаємо святкувати разом з усією Святою Церквою.
Маю сьогодні прекрасну місію привітати із 40-річчям служіння у священному сані поважного клірика нашого собору, ключаря протопресвітера Павла Кочкодана. Всі знають отця Павла як доброго і ревного пастиря нашої церкви. Сорок років тому 22 квітня отець Павло був рукоположений у дияконський, а потім і священичий сан і мені дуже приємно цього вечора привітати отця Павла із цим сорокаріччяи його священичого служіння.
Нещодавно, у переддень міста Львова, мер нашого міста Андрій Садовий вручив отцю Павлу особливу нагороду – «Почесний знак Святого Юрія». Ми, звісно, також не забарилися і привезли для отця Павла нагороду з міста Києва від Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета – це Благословенна грамота з відзнакою – Патріаршим хрестом. Коли Святійший Патріарх підписував цю нагороду, то сказав мені такі слова: «Отець Павло трудився від самого початку, але особлива заслуга його була в тому, що у не такі далекі 90-ті роки отець Павло завжди приїжджав на виклади до Київської духовної академії і семінарії, яка тільки-тільки ставала на ноги». У цьому, вочевидь, наш Предстоятель вбачає особливу роль, яку відіграв отець Павло у розвитку Київської духовної школи, а відтак і в Церкві загалом.
Отця Павла я особисто також знаю не тільки з того часу, коли вступив на Львівську Кафедру. Я пам’ятаю Вас, отче Павле, з тих часів, коли ще молодим розпочинав свою викладацьку діяльність. Тоді Ви приїжджали і для нас, молодих викладачів, були взірцем, як власне, були Ви взірцем і для студентів.
Я Вас щиро вітаю із цією річницею! Хай Господь і надалі Вас благословляє трудитися на Його ниві. Сьогодні особливий день, коли ми разом із Церквою згадуємо жінок-мироносиць, праведного Йосифа Аримафейського і Никодима. Ці два мужі згадуються не тільки як особливі ревнителі благочестя, але й також в пам’ять про їхню відвагу прийти до Пилата, просити тіла Ісусового і звершити погребіння Його відповідно до звичаїв. Коли Ісус Христос лежав у гробі, коли ,здавалося, сили зла перемогли, вони мали у собі цю відвагу, і яким важливим був цей їхній вчинок важко недооцінити. Для Вас, отче Павле, було дуже важливо у ті часи мати відвагу стати біля престолу Божого. Коли звідусіль казали що Бога не має, що ми крокуємо семимильними кроками до того, що от-от не залишиться і згадки як про Церкву, так і про священиків, Ви все таки мали відвагу стати біля престолу Божого і стати ревним служителем на ниві Христовій. Прийміть цю нагороду від імені Святішого Патріарха Філарета, цей Патріарший хрест! Ви у найбільші церковні свята, стаючи на початку Літургії перед престолом, так прекрасно звершуєте виголос грецькою мовою. Я завжди милуюсь цим і сьогодні також кажу Вам грецькою мовою: Достойний! Аксіос!