Сьогоднішнє урочисте богослужіння для нашої Святої Церкви є особливим, бо відзначаємо ми день небесного ангела Предстоятеля Церкви - Ваше тезоіменитство. Вже більше аніж шість десятків років носите Ви це ім'я, на честь праведного і святого Філарета Милостивого, перебуваючи перш за все у чернечому послухові Господу Богу і Святій Його Церкві. З цим ім'ям Ви настільки з'єдналися і зрослися, що вже мало хто може собі усвідомити, що з Вашою особистістю можна собі уявити якесь інше ім'я. За цих шістьдесят два роки тільки у Вашому житті минуло стільки подій, що буде нелегкою праця тих, хто намагатиметься їх пригадати, а ще більше описати. Саме з ім'ям Філарета ви відбулися спочатку, як викладач Духовної Академії і насельник Свято-Тройце Сергієвої Лаври, потім, як ректор і як архиєрей, і останній відтинок свого життя вже, як першосвятитель Київської Митрополії і Патріарх Української Церкви. І’'я Філарета завжди викликало і викликає повагу серед багатьох друзів і навіть недругів нашої Святої Церкви Київського Патріархату.
Кожна постать нашої української церковної історії у свій час, і в певних обставинах змушена була служити й працювати на ниві церковного життя, у Христовому винограднику. Інколи це були не зовсім сприятливі часи для поступу нашого українського православ'я. Ті, хто не хотів бачити його таким, яким воно є сьогодні, будучи об'єднаним у Помісній Українській Православній Церкві Київського Патріархату, робили всілякі штучні перепони, відбираючи права та привілеї давньої Київської Митрополії, змагаючись за невіляцію його місця у Вселенському Православ’ї.
На Ваші плечі звалився тяжкий хрест - відроджувати справжню Українську Церкву. З цим обов'язком перед Богом і цим віруючим народом Ви, Ваша Святосте, справляєтесь дуже вдало, так, що всі наміри якимось чином принизити або зруйнувати нашу Церкву, закінчуються повним фіаско. І це правда, правда, як і те, що Ви на сьогодні є крицею, твердинею, ідейним натхненником Українського Православ'я. Ми не перестаємо дивуватися Вашій невтомній праці над розбудовою Української Православної Церкви Київського Патріархату, яка виявляється перш за все у Ваших патріарших візитаціях, постійній проповіді Слова Божого. Ви багато трудитесь над тим, щоб ті, кому ще не дано зрозуміти, зрозуміли, що майбутнє Українського Православ'я за його помісним, автокефальним статусом.
Саме у Вашій постаті, ми єпископат і духовенство, парафіяни та народ, бачимо міцного архипастиря, який твердо захищає Істину, проповідує Її, й стоїть на Її варті. Здається, що сьогодні секуляризація торкнулася всіх ділянок суспільного та громадянського життя. Дедалі все більше і більше Ви, Ваша Святосте, свідчите про Христа і проповідуєте Його, розвінчуючи всю згубність сучасного європейського укладу життя, в якому немає місця Богові. Недаремно ж останнім часом людство охопили апокаліптичні настрої, які є індикатором його морального занепаду, а Ви як дбайливий і справжній архипастир, намагаєтесь огородити свою паству від цих впливів.
Боже провидіння веде Вас справжнім тернистим шляхом, але цей шлях є приємним для Вас, бо це є шлях служіння своєму народові. Без цього не може обійтися кожний архипастир, якщо йому вручається в руки жезл, для того щоб пасти словесне стадо і вести його до спасіння. Вам Богом вручена вся українська паства, яка сьогодні в цей день здіймає свої молитви до Пастиреначальника Христа, щоб Він нагородив Вас довгоденством і укріпив у тому, щоб "правдиво навчати Слову Його Істини". Ваша Святосте! Ми щиро, по-синівськи, вітаємо Вас цього дня з Вашим тезоіменитством і зичимо Вам здоро'я та успіхів у Вашому Предстоятельському служінні.