5 липня 2020 року, у неділю 4-ту після П'ятидесятниці, Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій звершив Божественну Літургію свт. Іоана Золотоустого у кафедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці м. Львова.
Його Високопреосвященству співслужили: секретар єпархіального управління, настоятель Львівського храму ікони Божої Матері "Всецариці", митр. прот. Володимир Бачинський; ректор Львівської православної богословської академії митр. прот. Ярослав Ощудляк, настоятель Свято-Введенського храму м. Львів-Брюховичі; Львівський декан митр. прот. Ярослав Дуда, сотрудника Свято-Миколаївського храму м. Львова; проректор Львівської православної богословської академії протоієрей Михаїл Сивак.
За богослужінням молився клірик собору: головний редактор православної інтернет-радіостанції єпархії "Град Лева" протоієрей Віктор Кайда.
Співи богослужіння виконував архієрейський змішаний хор Покровського кафедрального собору (регент - Марія Валько).
Наприкінці богослужіння Архіпастир звернувся до духовенства та вірян з повчальним словом проповіді.
Після завершення Літургії Владика Димитрій у співслужінні духовенства звершив чин заупокійної панахиди, у якій був пом'янутий митрополит Львівський і Сокальський Андрій Горак, 10-ть років з дня упокоєння якого виповнюється сьогодні (5 липня 2010 року).
Опісля богослужінь у кафедральному соборі Високопреосвященний митрополит Димитрій разом із духовнеством вирушив на Янівське кладовище м. Львова, де звершив заупокійну літію біля гробівця, де спочивають митрополити Миколай та Андрій, а опісля - біля родинного гробівця родини Політило, де спочиває митрополит Євсевія.
За богослужіннями молилось духовенство Львівського благочиння.
Сьогодні виповнюється 10 років з дня упокоєння митрополита Львівського і Сокальського Андрія (Горака), який два десятки складних і принципово важливих років для становлення та укріплення Української Церкви очолював Львівську кафедру УПЦ КП.
Народився владика Андрій 1 березня 1946 року на Львівщині й був вихований в дусі традиційної галицької інтелігентності. У 1949 році його батька було репресовано тогочасним режимом за українські національні погляди та заслано на 25 років в Іркутську область, а через п’ять років після засудження реабілітовано посмертно.
У 1962 р. майбутній архіпастир закінчив Полянську восьмирічну школу, далі Львівське медичне училище, а з 1968 по 1975 рр. навчався на біологічному факультеті Львівського університету. Будучи духовним сином тодішнього правлячого митрополита Львівського і Тернопільського Миколая (Юрика), він у 1975 році вступив до Ленінградської духовної академії, яку у 1979 році успішно закінчив та захистив кандидатську дисертацію із присвоєнням наукового ступеня кандидата богослів’я. Під час навчання у Ленінградських духовних школах у 1976 році рукоположений в сан священника, у 1990 році приймає постриг в чернецтво, а 18 квітня того ж року рукоположений в сан єпископа й призначений на Львівську кафедру. У складних умовах зовнішніх викликів та внутрішніх розділень владика розбудовував довірену йому єпархію, яка стала одним з наріжних каменів єдиної автокефальної Української Церкви.
У 1991 – на початку 1992 р. єпископ Андрій активно підтримав рішення Собору Української Православної Церкви про автокефалію. За заслуги перед Церквою був піднесений до сану архієпископа, а потім і митрополита. З рук митрополита Андрія дияконське та священниче свячення прийняли десятки випускників вищих духовних шкіл, і просто не злічити, скільки разів у Свято-Покровському кафедральному соборі м. Львова за Божественною літургією владика підносив молитву до Бога за увесь православний люд.
У 2008 році захворів, але незважаючи на хворобу до останнього звершував богослужіння. Після різкого погіршення стану здоров’я та шпиталізації 5 липня 2010 р. упокоївся на 65-му році життя, не доживши ще 8 років, щоби тілесними очима побачити утвердженою повну духовну незалежність Православної Церкви України та Томос про автокефалію, за яку так активно боровся.
Нехай Всемилостивий Господь упокоїть душу спочилого митрополита Андрія в оселях праведних! Вічна йому пам’ять!