4 квітня 2016 року з благословення Високопреосвященного митрополита Львівського і Сокальського Димитрія студенти Львівської православної богословської академії під керівництвом благочинного Академічного храму святителя Іоана Золотоустого протоієрея Назарія Лозинського здійснили паломницьку поїздку до древнього печерного монастиря в с. Страдч Яворівського району Львівської області, - повідомляє прес-служба ЛПБА.
На святому місці паломники помолилися в діючому храмі Успіння Пресвятої Богородиці XVIII ст., а після цього звершили читаня Акафісту Страстям Христовим перед іконами Хресної дороги Христа Спасителя, що простягається навкого Страдецької гори. Наприкінці молитви о. Назарій звернувся до студентів з коротким повчальним словом про значення страждань Христових для кожної людини.
Після Акафіста паломники відвідали печерний комплекс ХІ-ХІІІ століть, де помолились у храмі та оглянули старовинні монастирські приміщення: келії, трапезну тощо. Доглядальники комплексу розповіли студентам про древню історію святої обителі.
ДОВІДКА:
За княжих часів на місці Страдча існувало село Стрілиска, засноване стрільцями. Згодом у невеликих печерах на схилах гори почали оселятися ченці, а найбільшу з них поступово перетворили на монастир. Він датується XI-XIIIстт. і разом зі селом трагічно завершив свою історію в 1243р. Тоді з Європи вертались орди хана Батия, і окремі загони проходили поблизу. Монахи ховали людей у себе, та хтось необачно вистрелив в одного з воїнів з лука. Татаро-монголи відразу напали на сховок і підпалили вхід до печери. На крики і молитви людей з неба зійшла Матір Божа і з піднятими руками мовила “Не руш! Стіна!”.
Та на відміну від схожих оповідей про заступництво Богородиці, всі селяни задушились димом. Монахів, які просили помилувати невинних, ординці теж убили, а село і монастир зруйнували. Матір Божа забрала на небо душі страчених, а печеру (як і гору) з того часу почали називати Страдчанською, або Страдецькою, від слова “страдати”.
Зі Страдчем пов’язано ще безліч легенд, але ця історія отримала підтвердження при розкопках 1938-1939рр.: в землі при вході знайшли залишки обгорілого дерева та велику кількість кісток, в тому числі й дитячих. Тоді ж, у 1939р., тут вимурували церкву і освятили як Матері Божої Нерушимої Стіни. У період від 1960-их до 1980-их рр. церква і печера були понищені комуністичними вандалами; кістки, зібрані в братську могилу, були розкидані по схилу.
Святе місце було відновлено лише в новітній історії України.
