Досвід п’ятирічного (2014-2019 рр.) функціонування мультидисциплінарного Реабілітаційного єпархіального центру (консультативного центру кризових станів, психосоматичних розладів та депресій) при Львівсько-Сокальській єпархії Православної Церкви України.
АНОТАЦІЯ. Допис присвячено висвітленню мультидисциплінарного досвіду п’ятирічної співпраці поміж священослужителями Львівсько-Сокальської єпархії Православної Церкви України та практикуючими лікарями. Відмічена важливість взаємодоповнюючої ролі, як з боку священика, так і лікаря у розпізнаванні страждання в континиумі «дух – душа – тіло». Намічено подальші стратегії розвитку: продовження функціонування Консультативного центру кризових станів, психосоматичних розладів та депресій і відкриття «Школи медичного капелана» при Реабілітаційному єпархіальному відділі Львівсько-Сокальської єпархії Православної Церкви України.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: мутидисциплінарна модель допомоги, пастирська психіатрія та психотерапія, медичне капеланство.
Актуальність. Кожна людина має свої духовні та душевні страждання, з якими йде крізь життя та звертається у Церкву. Проте, не все страждання є пов’язане лишень зі зміненими станами духа та душі, а є і хвороби тіла, які можуть виглядати «маскою ніби як виключно дотичної сфери священика», та ці люди, не зважаючи на активне життя у Церкві, прийняття всіх Таїнств Церкви, далі перебувають у своїх стражданнях. Сучасний священик мав би розрізнити ці стани і рекомендувати, у таких випадках, звернення до лікаря. Не розпізнання цих станів може розцінюватись навіть як особистий важкий гріх того священика – сповідника (з позиції Церкви) та порушення засадничих норм етично – деонтологічної та біоетичної площин (з точки зору загально прийнятих медичних канонів).
Водночас, не все можна вилікувати традиційними медичними підходами та методами, є когорта станів, за яких пацієнтові вартує сміливо звернутись у Церкву, яка має свої всі необхідні засоби для лікування «хворої душі». І про це практикуючий лікар мав би бути теж обізнаним, з одного боку; з іншого: у морально-етичний обов’язок лікарів, на нашу думку, мала б входити і просвітницька ланка щодо застереження пацієнтів від їх потенційних намірів та спроб звертання до всякого роду «шарлатанів, шаманів, парапсихологів, «младопсихологів з народу», бабок з викачуванням яєць, тощо».
Підтримуючи та активно впроваджуючи мультидисциплінарний підхід у медицині на рівні Львівського національного університету імені Данила Галицького, та отримавши у такий спосіб ширші можливості у «вчуванні» до актуальних питань суміжних сфер у медицині ми відмітили загальну тенденцію, що за соматичного захворювання громадяни сміливо звертаються до сімейних лікарів із своїми проблемами, як до першої ланки лікарської допомоги, успішно її отримують, а за потреби точково «переходять» до високоспеціалізованих спеціалістів. З духовним стражданням, до прикладу – «…відчуттям віддаленості та зникнення присутності Бога у житті…», а також здушевним стражданням (надмірною тугою, тривогами, тощо), зазвичай, в першу чергу і в кращому випадку – потрапляють до священослужителя на сповідь – розмову (в гіршому – до шаманів…), бояться навіть натякнути сімейному лікарю про свої душевні страждання, бо, культурально це є «соромно», «принизливо» та вкрай «стигматизуюче». Відтак, часто з явними психічними/психологічними проблемами ці особи залишаються наодинці з самим собою та не отримують адекватної психіатричної/ психотерапевтичної/ психофармакологічної допомоги. Ця ситуація призводить до значного зниження якості їх життя та до значних економічних втрат, навіть і за «щасливого» випадку пізнього звернення до лікаря: «запущені» стани вимагають і «важчого» і довготривалішого чи навіть, пожиттєвого лікування, що можна було б мінімізувати за умови своєчасного звернення по допомогу та «тарґетного» призначення терапії.
Задля подолання цього своєрідного «вакууму» у контакті «священик – лікар» та «лікар – священик» та з метою покращення якості допомоги, починаючи з 2011 року і до сьогодні Львівсько-Сокальська єпархія активно включилась у мультидисциплінарну модель її планування та надання. Спершу вона стосувалась налагодженню прямих контактів поміж духовенством єпархії та лікарями. У 2012 році було укладено Угоду «Про співпрацю та порозуміння» поміж єпархією та КЗ ЛОР «Львівський обласний клінічний психіатричний диспансер» (в особі його очільника – головного лікаря Яєчника Володимира Володимировича), у 2013 році – аналогічну Угоду укладено з КЗ ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» (в особі її очільника – д.мед.н., професора Фільца Олександра Орестовича).
Трагічні події на Майдані в лютому 2014 року та неоголошена війна з боку східного агресора визначили нові пріоритети вище згаданих форм співпраці. Актуальним постало питання створення єдиного координаційного центру, оскільки здорова та адекватна координація між первинним виявленням страждання людини і маршрутизацією її по тому напрямку, який вона потребує, мала би бути якось структуровано оформлена. У березні 2014 року, з благословення Святішого Патріарха Київського і всієї Руси – України Філарета (Денисенка), наказом керуючого Львівсько-Сокальською єпархією було створено Консультативний центр кризових станів, психосоматичних розладів та депресій «ηλιοτροπίων» («ілліотропіон» - з грецької – «сонях»)(далі – Центр).
Ідеєю та метою цього Центру є маршрутизація людей, які потребують допомоги. Згідно цієї ідеї Центр поставив собі за завдання:
- Налагодження опіки та підтримки пацієнтів (стаціонарних та амбулаторних) Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні зі священнослужителями Львівсько-Сокальської Єпархії Української Православної Церкви для полегшення та пом’якшення важкості їх страждання, надання цим особам духовної, моральної та соціальної допомоги, яка здійснюється на основі поваги до прав та гідності людини, традиційних духовних, морально-етичних та культурних цінностей, враховуючи взаємозв’язок духовного та фізичного здоров'я людини;
- Сприяння всебічному ознайомленню священнослужителів Єпархії з медичними проблемами та медиків з поглядами Православної Церкви на медичні проблеми;
- Пошук та залучення доброчинних організацій та окремих меценатів з метою надання благодійної матеріальної допомоги ментально потерпаючим особам та медичному персоналу Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні;
- Пошук та залучення доброчинних організацій та окремих меценатів з метою надання благодійної матеріальної допомоги на реконструкцію і облаштування лікувально – діагностичних приміщень Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні;
- Сприяння в підвищенні рівня медичної допомоги хворим Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні;
- Сприяння і надання організаційної підтримки в науковій діяльності (проведення «кущових» та фокальних конференцій лікарні, спільних конференцій Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні з Львівським національним медичним університетом імені Данила Галицького, Львівською православною богословською академією, тощо).
Результати. Консультативна допомога у Центрі є декількарівневою. Первинна ланка – священик на парафії. Кожен священик, в принципі, знає своїх сталих парафіян. Він знаходить, бачить, бо йому розказують різні речі, якісь відхилення в людини первинні чи просто внаслідок звиклої нашої щоденної побутової застресованості. Зорієнтувавшись, священик має можливість відправити цю потерпаючу особу відразу на третинну високоспеціалізовану ланку. Третинна ланка в Центрі – це декілька лікарів – психіатрів (дорослих та один дитячий), лікар-невропатолог, декілька психотерапевтів, які можуть надати високоспеціалізовану допомогу як амбулаторно, так і стаціонарно. Поміж ними, – між першою (парафіяльними священиками) і третьою ланкою (лікарями), – є ланка власне Кафедрального собору – тобто зав’язка іде на такий певний перемикач, що сприяє сформувати попередній усний контракт допомоги у формі первинний «телефон – контакт».
За час існування Центру за моделлю первинний «телефон – контакт» звернулося більше 700 осіб (в середньому, по 2-3 звернення щотижнево). З них близько 30% або вже на цьому етапі визначилися, де, в подальшому, планують отримати допомогу, або, отримавши її у телефонному режимі (чи відмовившись від наданих пропозицій) зникали з поля зору працівників Центру. З тих інших 70%, з якими відбулась особиста зустріч працівників Центру спектр виявлених страждань був наступним:
- біля 50% звертань – «умовно здорові» громадяни, які перебувають у кризових стосунках чи мають кризові обставини у житті (зміна праці, втрата близьких тощо). Зазвичай, ця когорта осіб отримує допомогу саме на рівні консультації у спеціально відведеному приміщенні єпархіального управління;
- 30% – «психотерапевтичні випадки», які проявлялися у цих осіб «загальним низькодиференційованим стражданням», та були редиректовані до працівників Центру з психотерапевтичною освітою для подальшої допомоги;
- 20% – осіб з явними нервово – психічними розладами, яким, в подальшому було рекомендовано госпіталізацію та вже з призначенням прицільного психофармакологічного лікування в умовах стаціонару.
Плани та перспективи. Згідно з новітніми реаліями життя церковної спільноти (набуття Автокефалії 15.12.2018 р. Православною Церквою України) 07.03.2019 р. відбулися Єпархіальні збори Львівсько-Сокальської єпархії УПЦ (ПЦУ), в часі якого, існуючий Центр виділено у окремий єпархіальний відділ та реформований у Реабілітаційний єпархіальний відділ при Львівсько-Сокальській єпархії Православної Церкви України.
Відтак, подальшу діяльність Реабілітаційного єпархіального центру плановано здійснювати у двох наступних ключових напрямках:
- Консультативна діяльність за попередньої моделі функціонування, яка довела свою ефективність впродовж усіх 5-ти років, з її розширенням від індивідуального до групового консультування, за використання підходів, напрацьованих командою Центру в стаціонарних умовах [1];
- Відкриття просвітницької «Школи медичного капелана» в структурі Реабілітаційного єпархіального центру задля підвищення освіти з медичних, психіатричних та психотерапевтичних знань та вмінь у священиків та священослужителів Львівсько-Сокальської єпархії ПЦУ.
Необхідно зазначити, що частина медичних знань надавалася священикам та церковнослужителям від початку існування Центру [2,3]. Навчання включало в себе питання загальної психопатології, введення у суть проблеми, діагностики, клініки та базових засад лікування окремих психічних захворювань; складено відповідні методичні вказівки для медичних капеланів, які вже є готові до впровадження, та будуть опубліковані типографським способом.
«Школа медичного капелана», на нашу думку, дозволить системо надати необхідні знання та сформувати навички у священиків та церковнослужителів інадасть змогу відчувати межу власної некомпетентності за формулою: «от, це є та межа, коли я за нею не можу більше нічого зробити, необхідно долучати інших фахівців!».
Література:
- Борщевська А., Кирилюк С. Психотерапевтична група як «дім душі». Науково – практичний журнал «Форум психіатрії та психотерапії». 2018. Т.11:71-79.
- Фільц О., Кирилюк С. Науковий твір «Інтегральна систематика базових синдромальних класів у психіатрії (систематика психопатологічних синдромів проф. Фільца О.О.)». Київ. 28.03.2017. А.с.№71189.
- Митрополит Димитрій (Рудюк), священик Сергій Кирилюк. Пастирська психіатрія: сучасна систематика і класифікація психічних розладів та базові принципи у визначенні форм їх лікування (методичні рекомендації для церковно- та священнослужителів). Збірник праць VΙΙΙ Міжнародної наукової конференція «Православ’я в Україні» (за наукової редакції митрополита Переяслав – Хмельницького Епіфанія (Думенка)). Київ. 20.11.2018 р. С.616-629.
Довідка: Сергій Кирилюк, священик, керівник Реабілітаційного єпархіального центру при Львівсько – Сокальській єпархії Православної Церкви України; лікар – психіатр, психотерапевт (за напрямком груповий та індивідуальний аналіз); кандидат медичних наук, доцент кафедри психіатрії та психотерапії факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.
Контакти: 067-772-41-72 (робочий телефон); dr_kyrylyuk@ukr.net