Група паломників із вадами зору зі Львівщини відвідала Манявський Свято-Хресто-Воздвиженський монастир, або Манявський скит очима душі

В куточку затаїлася душа
І думка десь у гори полетіла,
Тривожно серце в грудях стукотіло,
Воно одне здається розуміло,
ту святість з глибини землі,
Де ноги так невпевнено ступають
На стежку, поміж лісу до гори,
Що люди Скит Манявський називають…
Оброслий мохом, скроплений водою,
Немов дмухнувши у лице,
Стоїть в задумі камінь над горою,
Як святості омолене плече.
Здається, якби люди замовчали,
Той камінь, певно щось би нам сказав;
Можливо те, як там монах смиренний
У пості та молитвах Бога прославляв.

Знову розпочавши свою подорож із молитвами вирушив автобус зі Львова. Паломники близько 50-ти людей товариства незрячих на цей раз їхали у Манявський Скит, що на Івано-Франківщині. Їхали люди різного віку: від 5-ти річних дітей до людей похилого віку. Уже в котрий раз об’єднає нас отець Роман своїми молитвами, проповідями та любов’ю до Бога. Слід зазначити, що такі поїздки відбуваються за проектом «Доступна Львівщина очима незрячих», автором якого є Оксана Потимко, за участю керівника М. Петріва та фонду В. Дурніва.

Дорогою отець Роман коротко ознайомив нас з історією місця, куди ми прокладали маршрут, але ніхто з нас навіть уявити собі не міг, що нас там чекає…Чисте повітря, обійми розкішних гір, дзюрчання гірських струмочків, усе це надихало на святість. Навіть сонце у цей день світило якось по особливому.

При вході в чоловічий монастир, нас зустрів монах-екскурсовод. Поводивши нас по території та храмах монастиря, він доніс до нас історію його створення, та історії зцілення людських душ. Частково і ми змогли відчути, якусь чудотворну силу цього святого місця… На подвір’ї монастиря є могила, де поховані монахи — воздвижники монастиря. На цій могилі стоїть кам’яний хрест, кожен з нас прикладаючи руку до хреста відчував, якесь незрозуміле тепло, яке охоплювало спочатку руки, а потім і тіло.

На території монастиря розташований храм Воздвиження Чесного Хреста, в якому знаходиться чудотворна ікона Божої Матері. Кожен з нас мав можливість приклонитись перед нею, подякувати за всі добродійства, що Бог подав нам та попросити зцілення тілесного і душевного для себе та близьких. Також у нас була незабутня можливість піднятися на гору, де знаходиться чудотворний камінь, у якого теж є своя історія.

Кожен з нас побувавши в такому місці забуває про повсякденне життя, про всі труднощі та болячки, а наповняється Божим Духом, теплом і любов’ю до ближнього. Особливо важливими є такі прощі для людей незрячих, тому що піднімають людський дух, зміцнюють віру і просто згуртовують людей у любові один до одного.

Наталя Друль,
паломниця, інвалід 1-ої групи по зору,
член Львівського обласного фонду соціального захисту і реабілітації сліпих (ЛОФ СЗіРС)

Вище описана паломницька подорож до Манявського Свято-Хресто-Воздвиженського чоловічого монастиря групи незрячих, організована паломницьким центром «Покров» під керівництвом ієрея Романа Мануляка, що відбулась 25 листопада 2011 р.

Стаття, що була написана п. Наталею за допомогою спеціальної комп’ютерної програми, подана зі збереженням оригінального авторського стилю і з мінімальним правленням, для того, щоб у повній мірі передати той спектр відчуттів і переживань, які можуть перенести люди, які не можуть так яскраво сприймати навколишню дійсність, як це дано нам, при доторку до святині. Подібні розповіді мабуть заставляють задуматись чи ми належно цінуємо здоров’я, здібності та сили, якими від народження наділив нас Господь, і чи використовуємо їх для духовного зростання.

(прим. адміністратора сайту)



ФОТОАЛЬБОМ >>>

print the material
Accessibility menu
Contrast settings
Font size
Letter spacing
Line height
Images
Font
Reset the settings