16 липня 2020 року в Свято-Покровському Кафедральному Соборі з нагоди 25-ліття чернечого постригу, 20-ліття архієрейської хіротонії, 10-ліття перебування на кафедрі Львівсько-Сокальської єпархії митрополит Димитрій звершив подячний молебень.
Його Високопреосвященству співслужили: секретар єпархіального управління, настоятель Львівського храму ікони Божої Матері "Всецариці" протоієрей Володимир Бачинський; ректор Львівської православної богословської академії, настоятеля Свято-Введенського храму смт. Брюховичі, протоієрей Ярослав Ощудляк; районні благочинні та клірики Свято-Покровського Кафедрального Собору.
Після молебня з вітальним словом від Блаженнішого митрополита Епіфанія звернувся канцлер єпархії митрофорний протоієрей Володимир Бачинський. У своєму слові Блаженніший владика привітав Його Високопреосвященство із зазначеними датами та звернув увагу на роль митрополита Димитрія в утвердженні Православної Церкви України.
"Ваше Високопреосвященство, дорогий владико!
Сердечно вітаю Вас із трьома особливими життєвими датами, які Ви цьогоріч відзначаєте. Нині виповнюється 20 років від дня Вашого архієрейського руко положення, за кілька днів виповнюється 10 років Вашого служіння на Львівській кафедрі, а у день пам’яті Вашого небесного покровителя, святителя Димитрія Ростовського – виповнюється чверть століття від часу чернечого постригу.
Ви народилися там, де сходиться два історичних краї нашої Батьківщини – Волинь та Поділля. Від юних років Ви були виховані у православній вірі, і хоча у ті часи держава примусово насаджувала серед народу, а особливо серед молоді безбожництво, - Ви ніколи не відверталися від істини Христового вчення та залишалися вірним сином Православної Церкви.
Ставши студентом Київського університету, Ви водночас стали і парафіянином Володимирівського собору столиці. Обравши фах історика, Ви не могли знати, що Богом Вам приготовлено самому бути свідком і співтворцем історичних подій.
Отримавши ґрунтовну історичну освіту Ви продовжували навчання у відродженій Київській духовній школі – спадкоємниці богословської школи, утвердженої святителем Петром Могилою.
Відчувши покликання уповні присвятити своє життя служінню Церкві, Ви прийняли руко положення дияконське та священиче, стали викладачем Київської духовної академії і семінарії, а двадцять п’ять років тому – одним з перших ченців відроджуваного в той час з руїни Михайлівського Золотоверхого монастиря.
Ваші різносторонні таланти, якими щедро обдаровував Господь, Ви віддали еа служіеея відродженню Українського православ’я та утвердженню автокефальної Помісної Української Православної Церкви. Тому Предстоятель і Помісна Церква додавали Вам все нові й нові обов’язки. Але ми є свідками того, що усі доручені справи виконувалися Вами наполегливо, а праця приносила і приносить добрі плоди.
Ваше ім’я назавжди вписане в історію Київської духовної школи, якій Ви присвятили понад 15 років праці, десять з яких – будучи її ректором. Ви розпочали важливу реформу духовної освіти, щоби зберігши найкраще та найважливіше з духу та традицій, вона водночас відповідала викликам нинішньої епохи.
Під Вашим керівництвом розвинувся та утвердився як винятково важливий духовний осередок Помісної Церкви відроджений з руїн Михаїлівський Золотоверхий монастир.
Ви дали поштовх справі церковного видавництва та як голова Видавничого відділу і головний редактор журналу «Православний вісник» - гідно звершували просвітницьку роботу.
Ваша завзятість, цілеспрямованість і працелюбність, відданість Православній Церкві та патріотизм були серед тих чеснот, зваживши на які Вас Предстоятелем і Синодом було покликано до архієрейського служіння. Два десятиліття Ви гідно несете його, з них половину цього часу – на Львівській кафедрі, утверджуючи та плекаючи на Галицькій землі прабатьківську православну віру.
У винятково важливий для Української Церкви час єднання та утвердження її автокефалії Ви доклали усіх зусиль для успіху цієї справи. Переконаний, що Вам назавжди запам’яталося наше служіння у Патріаршому храмі на Фанарі, коли з рук Вселенського Патріарха Варфоломія було отримано Томос про автокефалію нашої Церкви. Ця подія не була би можливою і без Вашого вагомого внеску, адже Ви багато потрудилися і продовжуєте трудитися для між православного діалогу.
Дорогий владико!
Можна багато перелічувати Ваших здобутків та досягнень, але хочу Вам побажати, щоб вони були фундаментом для нових звершень. Адже хоча чверть століття чернецтва та два десятиліття архієрейського служіння – вагомі дати, однак вони позначають той вік, в якому для людини сполучаються досягнення і життєвий досвід минулого з енергією та завзяттям, спрямованими у майбутнє.
Прийміть від мене особисто, від співбратів-ієрархів, від усієї Православної Церкви України найтепліші вітання! Зичимо Вам міцного здоров’я і довголіття, натхнення Божого і благодатної підтримки в служінні Церкві та Україні, успішної праці на ниві Божій та для розвитку науки.
Многії літа, Високопреосвященний владико! Іс полла ет, деспота!
В знак поваги Блаженніший митрополит Епіфаній вручив комплект: панагію і хрест.
Також з вітальним словом звернувся ключар Свято-Покровського Кафедрального собору, проректор Львівської православної богословської академії митрофорний протоієрей Михаїл Сивак, який, від імені усіх вірних Львівсько-Сокальської єпархії, склав слова привітання в адресу Його Високопреосвященства.
До усіх священнослужителів та вірних, зі словами подяки звернувся митрополит Димитрій.
Опісля було виголошено многоліття всім учасникам святкового богослужіння.
CЛОВО МИТРОПОЛИТА ДИМИТРІЯ >>>