Преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім православним вірним України
Удруге поспіль у надзвичайних умовах усім нам доводиться відзначати Світле Христове Воскресіння. Однак хіба впродовж двох тисячоліть, які минули від того часу, коли ангели сповістили мироносицям «Чого шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, Він воскрес» (Лк. 24: 5 – 6), Церква і людство не перебували в скорботах і випробуваннях? На долю кожного покоління християн випадало зазнавати тих чи інших скорбот. Якими б важкими не були випробування, але радість від усвідомлення істини воскресіння Христового допомагає долати все.
На кожному, хто з вірою у Воскреслого Господа святкує спасительну Пасху, справджуються слова Христові, сказані апостолу Фомі: «Ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20: 29). Ми не бачили Спасителя тілесними очима, як бачив Його Фома, але віра наша, наше серце свідчить нам, що Христос воістину воскрес із мертвих. І через цю віру ми сповнюємося обіцяного блаженства, яке, як відблиск і образ, частково вже тут і сьогодні дає нам пізнати ті невимовні радість і блаженство, які очікують усіх вірних у вічному житті.
«Ви маєте печаль нині; але Я знову побачу вас, і зрадіє серце ваше, і радости вашої ніхто не відбере від вас» (Ін. 16: 22), – говорить Спаситель Своїм ученикам, а через них – і всім нам. Тому нам, які відзначаємо цей Великдень за богослужінням у храмі чи у власній оселі, разом з іншими чи на самоті, у здоров’ї чи хворобі, треба пам’ятати, що Христос як Всемогутній та Всюдиприсутній Бог є з нами, коли ми закликаємо Його з вірою і прославляємо Його Воскресіння.
Адже апостол Павло у своєму Посланні до римлян засвідчив, що: «Христос Ісус помер, але й воскрес: Він і праворуч Бога, Він i піклується за нас. Хто відлучить нас від любови Божої: скорбота чи утиски, чи гоніння, чи голод, чи нагота, або небезпека, чи меч? […] Але все це переборюємо силою Того, Хто полюбив нас. Бо я певний, що ні смерть, ні життя, […] ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, що в Христi Ісусі, Господі нашому» (Рим 8: 34 – 35, 37 – 39).
Ми – свідки того, як уже понад рік усе людство шукає способу подолати пандемію згубної хвороби. І якби з’явився зараз учений, який би винайшов ефективні ліки чи інший спосіб досягти перемоги над хворобою, то чи не прославляли б таку людину, чи не шанували б її? Безперечно, що шанували б! А ми нині святкуємо перемогу не над однією хворобою, а над гріхом, що є причиною всіх хвороб! Ми прославляємо не винахідника ліків від захворювання, але славословимо Спасителя, Який переміг саму смерть і дарував нам життя вічне.
«Хрестом Твоїм знищив клятву, яка від древа, – співає нині Церква, прославляючи Христа, нашого Спасителя і Благодійника, – погребінням Твоїм умертвив смерти силу; воскресінням же Твоїм просвітив рід людський» (стихира на вечірні).
На жаль, як у давнину, так і тепер не всі усвідомлюють, яке надзвичайне значення має для людства Христове воскресіння. Однак ані невірство, ані людська байдужість не здатні знецінити той дар вічного життя, який всі нащадки Адама і Єви отримали завдяки воскресінню, як невірство натовпу і його начальників, розп’яття на хресті і сама смерть не зупинили Сина Божого у виконанні волі Отця. Христос воскрес із мертвих, Його не утримали ані камінь на дверях гробу, ані сторожа, ані печать. Так само і невірство людське, і невдячність до Спасителя не зупиняють і не можуть зупинити життєдайних плодів воскресіння.
Безперечно, спостерігаючи навколо і страждання, і смерть, і дію зла, можемо почути питання: якщо Христос звільнив нас від рабства, то чому ми досі відчуваємо владу гріха, зазнаємо страждань і помираємо? Тому, що, окрім здійсненого Спасителем, є й те, що залежить від кожного з нас. Ми звільнені від рабства гріху, але гріх діє в нас у тій мірі, в якій ми дозволяємо йому діяти. Ми страждаємо й помираємо, але Бог дав нам силу перемогти це, якщо ми самі працюватимемо, виконуючи Господні заповіді. Адже найкраща трапеза не наситить того, хто не бажає споживати її. Наймудріша книга і найкращий вчитель не відкриють знань тому, хто не бажає навчитися. Як би добре не була облаштована дорога, але нікуди не потрапить нею той, хто не бажає зрушитися і залишається на місці. Так само і дар спасіння, і перемога над смертю не будуть дієвими в нас, якщо кожен особисто не потрудиться, щоб осягнути їх, не відкриє двері свого серця для Бога, залишиться глухим до проповіді Євангелія.
Святкування нами Воскресіння Христового – не лише данина звичаям чи привід для їжі, пиття й привітань. Воно закликає нас перемінитися, вийти назустріч Сину Божому, взяти хрест свій та йти за Христом. Бо тільки так – у співдії Бога і людини звершене Спасителем для всіх нас стає дієвим і дає добрі плоди для кожного зокрема.
Де би ви сьогодні не відзначали свято Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, нехай вітання зі спасительною Пасхою надихає ваше серце радістю! Адже, долаючи простір та час, долаючи будь-які перешкоди й обмеження, воно єднає нас навколо Воскреслого Спасителя у єдиній Його Церкві – тій Церкві, яка продовжує перебувати у боротьбі з гріхом тут, на землі, а на небесах торжествує перемогу над злом. Тож примножуйте цю радість, розділяючи її з близькими і далекими, з кожним, хто на вістку «Христос воскрес!» з вірою відповість «Воістину воскрес!».
Серед цих вітань з особливим почуттям вдячності від Золотоверхого Києва, від повноти помісної Української Православної Церкви ділимося великодньою радістю з тими, хто на фронті і в тилу несе служіння українському народові, зі зброєю в руках захищаючи нас від російської агресії. Від серця бажаємо воїнам, які жертовно захищають всіх нас, які обороняють державну незалежність України, Божого захисту й перемоги!
Також наша спільна подяка лікарям, медичним працівникам і всім, хто з любов’ю піклується про хворих, дбає про захист ближніх від поширення згубної пошесті. Зичимо вам Божої допомоги й успіху в служінні!
Сердечно вітаю з Пасхою Господньою кожного, хто щиро працює на благо українського народу в органах державної влади та місцевого самоврядування.
Пасхальну радість перемоги над злом ми розділяємо з тими нашими братами й сестрами, хто поки що перебуває в умовах кремлівської окупації, хто терпить від агресора несправедливе ув’язнення, перебуває за ґратами полону. Від тисячолітньої Святої Софії та відродженого Михайлівського Золотоверхого, від першопрестольного Києва, від усіх нас прийміть сердечні вітання й запевнення у щоденній молитві до Бога за ваше визволення.
Зі Світлим Христовим Воскресінням сердечно вітаю всіх православних християн України – повноту помісної Української Православної Церкви і тих, хто дочасно перебуває поза спілкуванням з нею. Усі ми – діти єдиної Церкви Христової – сповідуємо одну православну віру, маємо одну земну Батьківщину – Україну. І тому в Богом благословенний час ми подолаємо штучно привнесені ззовні перешкоди, в мирі та любові всі об’єднаємося навколо євхаристійної чаші, як це визначено канонічним порядком Церкви й Томосом про автокефалію. Молімося про це і працюймо задля наближення цього дня!
Вітаю з Пасхою Господньою всіх християн і весь український народ. Нехай Христос, Який воскрес із мертвих, переміг владу диявола і саму смерть, сповнить наші душі й серця надією на перемогу в нинішніх випробуваннях, зміцнить у вірі, допоможе плекати й примножувати любов до ближніх, виявляти її словом і ділом.
«Увійдіть усі в радість Господа свого, – закликає нас святитель Іоан Золотоустий. – Багаті і бідні, один з одним святкуйте! Стримані і ліниві, день вшануйте! Ті, що постилися, і ті, що не постилися, – звеселіться сьогодні! Трапеза готова: насолоджуйтесь усі!» (з Оголошувального слова). Як у Великодню ніч ми запалюємо вогонь від свічки до свічки, примножуючи світло й тепло, так від серця до серця несімо цю спільну радість, сповіщаючи всім про перемогу Спасителя над гріхом, злом і смертю, адже воістину
Христос воскрес!
+Епіфаній,
Митрополит Київський і всієї України