Великий світлий день прийшов, хмари над Єрусалимом розійшлися, смерті жало притупилося, пекло розрушене. Господь Ісус Христос воскрес на третій день після Свого розп‘яття, після Хресної Смерті. Будучи покладеним у гріб і похованим, Він повстав із мертвих, як і обіцяв ще перед Своїм погребінням, кажучи: «Синові Людському належить бути виданому до рук людей-грішників і бути розп‘ятим, і на третій день воскреснути» (Лк. 24: 7). Це воскресіння звершилось Його Власною Божественною волею і також стало найвеличнішим знаменням Його Божественної слави, як говорить про це святий Кирило Єрусалимський: «Воскрес нині Той мертвий, Який серед мертвих вільний і Визволитель мертвих, на Якого задля наруги, за Його довготерпінням було накладено вінець терновий, а тепер воскреснувши, Він прикрасив себе діадемою перемоги над смертю».
Ми з вами, святкуючи цю днину, повинні знати, що Христос Воістину воскрес і повстав із мертвих. Така наша переконаність у неминучість Його Власного Воскресіння ґрунтується на тому, що Христос, утілившись, з‘єднав нероздільно і нерозлучно Божественну і людську природи так, що людське єство в Ньому, в Його Іпостасі, вже ніколи не могло відокремитися від Його Божества, а Божество — від Людства. Тому-то навіть у стані смерті Його людська природа була нероздільно і нерозлучно з‘єднана у Ньому з Його Божеством, саме як з абсолютним і досконалим Початком Життя, адже Бог і є саме Життя. Отже, Христос хоча і міг на деякий час померти, але й не міг не воскреснути.
Події Воскресіння Христового зображені у всіх чотирьох євангелістів, але момент повстання із гробу Христа ніким із них не описаний. Адже образ Воскресіння Христа, той спосіб, яким воно звершилось, на думку святих отців Церкви — це тайна, яку людський розум не може збагнути, це тайна в яку потрібно тільки вірити.
Новозавітна Пасха — найважливіше християнське свято, яке об’єднує віруючих навколо Смерті і Воскресіння Господа. Подібне єднання робить нас дотичними до того нетлінного безсмертя, що змінює людське єство, того вічного благодатного життя в Бозі, до якого покликані всі люди у майбутньому. Але й тепер, перше аніж нам перейти до вічності і задовго до загального воскресіння в день Суду, ми повинні відчути стан нашого блаженства, стан нашого викуплення від гріха і визволення від смерті: «Смерті святкуємо умертвіння, пекла знищення, іншого життя вічного початок…» (Пасхальний канон 3-тя пісня 7-го ірмосу).
Всечесні отці, дорогі брати і сестри! Цей Великдень запам‘ятається багатьом із нас, як Великдень особливих випробувань, як Великдень страху і заборон. Людство й так стояло на порозі катастроф з повсякденними проблемами неймовірного споживацтва, яке породжувало жорстоку поведінку з природою, і як наслідок — постійні екологічні ризики та проблеми. Смерть затанцювала перед нашими очима через поширення страшної для багатьох невиліковної хвороби. І вмить ми побачили наше безсилля, стали покірними перед обмеженням наших свобод. Бог відвідав нас у дуже відповідальний духовний час — період Великого посту. Більшість із нас, замість того, щоб у святковий великодній ранок поспішати до храму, залишалась святкувати Пасху вдома. Нехай цей час нагадає нам про те, наскільки важливим у нашому житті є храм, наша присутність у ньому в святкові та недільні дні. Пам‘ятаймо, що Христос Своїм Воскресінням переміг всяке зло, в тому числі і таке, як ця пошесть, тому великдень наших змучених душ неодмінно настане і пасха визволення прийде.
Дорогі у Христі Воскреслому отці, брати і сестри! Пасха Христова — Воскресіння нашого Спасителя із мертвих — нехай у ці дні не залишить нікого засмученим. Постарайтеся навіть у такій атмосфері обмежень уловити промінчик цього радісного свята. Великодні дні триватимуть сорок днів і переможне «Христос Воскрес! — Воістину Воскрес!» лунатиме з наших уст аж до дня Вознесіння Господнього. У ці дні високо піднесіть у своїх душах знамено Воскреслого Христа. Цим радісним знаменом перемоги життя над смертю ділімося одним з одним, передаваймо його від серця до серця.
Нехай благодать Воскреслого Христа і Його мир буде з усіма нами і з кожною віруючою душею.
