Усіх вас від малого до великого вітаю із цим великим святом, днем пам’яті святителя Миколая, архиєпископа Мир Лікійських, Чудотворця.
Мені здається, що це чи перший день за останній час, який приносить нам істинну радість, радість у тій боротьбі, яку провадимо ми на майданах наших міст.
Однак найперше це свято засвідчує нам наближення Різдвяних свят. Ми й справді чуємо у храмах за богослужіннями співи “Христос народжується – славте, Христос із небес – зустрічайте”. Першого кого ми зустрічаємо на цьому шляху до Різдва Христового є святитель Миколай.
Пам’ятаєте, як каже нам святий апостол Павло: “Ставайте подiбнi менi, як я Христу” (1Кор. 4, 16). Зверніть увагу, апостол хоче, щоби всі брали приклад з нього. Чому? Бо він такий праведний? Ні, не про це він говорить. А тому закликає брати з нього приклад, що він є послідовником Христовим. Ось ми бачимо і знаємо про добрі справи і подвиги цього святого апостола, про його проповідь Євангелія, про силу його слова, з цього пізнаємо ми силу Божу і віруємо у Христа. Мабуть подібний заклик міг би подати і святий Миколай.
Я думаю, що якби серед святих існувала заздрість, припустімо таке, то напевно кожний святий позаздрив би святителю Миколаю, бо його народ шанує надзвичайно, більше інших. Але такого не існує в Царстві Божому, де є лише одна любов і прославлення Бога, не може там бути ніяких заздрощів.
Звісно, наш народ особливо шанує цього святого. Але прославляють його й інші народи і не тільки православні, але й навіть послідовники ісламу шанують цього великого святого Христової Церкви. А за що? За його віру, за його правду, за його милосердя, за його доброту.
Я думаю, що кожний із нас повинен саме у цьому уподібнитись святителю Миколаю, який став для нас, як каже тропар сьогоднішнього дня, правилом віри і образом лагідності. Будучи великим святителем він подав нам приклад справжньої віри і показав нам правд.
Віра і правда – як всього цього бракує нам сьогодні, усім нам, починаючи від наших правителів і закінчуючи простим народом.
Якщо людина є людиною віри – вона завжди говорить правду. А біда нашого часу і нашого суспільства не те, навіть, що багато брехні чи, що важко буває розпізнати, де правда, а де брехня, а те, що у ньому панує напівправда. Брехня – це брехня, хто промовляє брехню, робить це свідомо. Правда – це правда і вона одна єдина. А ось напівправда – це велике зло. Ми можемо поширювати її навіть не усвідомлюючи цього і її нам усім потрібно остерігатися.
Окрім віри і правди була у святителя Миколая ще одна велика чеснота – це милосердя, і в цій чесноті нам також треба прагнути наслідувати цього святого.
Пам’ять святителя Миколая звершується двічі на рік, а також ми прославляємо цього святого кожного четверга, тому що цей день є присвяченим йому Церквою. І все це при тому, що нам навіть життя його уповні достеменно невідоме. Є лише окремі епізоди і ті носять здебільшого напівлегендарний характер. І так навіть можна зробити висновок, що все його земне життя, немов смиренно покрито великою тайною.
Але, хоч і не знаємо багато ми про його життя, однак точно знаємо цей святий, перебуваючи у Царстві Небесному, серед сонму святих, неустанно молить Бога за нас. За його молитвами на землі звершилось чимало чудес. Допомога його є жива і видима. Святий Миколай справді допомагає тим, що на морі, подорожуючим, нужденним, бідним, голодним – усім без виключення, хто тільки звертається до нього зі щирою молитвою.
Хочу сказати і про інший аспект сьогоднішнього свята. Всі ми знаємо, що особливою увагою ми в цей день наділяємо наших дітей. Усі діти очікують казки і цю казку їм повинні подарувати ми.
Пам’ятаємо, як колись ми були дітьми і отримували турботу і добро від наших батьків. Тепер уже ми стали батькам і надійшла наша черга віддавати це добро нашим дітям.
Але є лдне “але”. Надто мало є просто придбати подарунок, вручити дитині подарунка і сказати: “Ось ти був слухняним весь рік – це тобі подарунок від святого Миколая”. Дуже важливо не втратити традицій, зберегти дух цього свята. Треба, щоби діти писали листи, треба, щоби діти отримуючи ці подарунки, отримували із ними і напоумлення, що, як вони отримують добро, так повинні і самі віддавати добро іншим, треба дітей з раннього дитинства вчити бути милосердними і співчутливими.
А цього ми на жаль не бачимо. Ми бачимо лише зростаючі апетити наших дітей, а винні у цьому лише ми. Вже нема казки, нема святого Миколая, нема мандаринок і солодощів, а є комп’ютери, ігрові приставки, айподи, айфони. І ще парадоксальніше, що батьки радіють цьому, підтримують своїх чад у таких бажаннях. А я сказав би, що потрібно плакати. Абсолютно немає чому радіти, якщо все це не наповнюється духовною радістю, якщо все це не перетворено на казку.
Зовсім інший зміст у це свято вкладає Церква. Ось сьогодні, скільки добрих діл зроблено! Перш за все відправлена Божественна Літургія, також возведено в сан протоієрея отця Петра, рукоположено у сан священика отця Андрія, діточки приступили до Причастя, причастились також і дорослі. Ось скільки добрих діл в очах Бога було зроблено сьогодні у цьому храмі і все це навколо пам’яті святителя Миколая, архиєпископа Мир Лікійських, Чудотворця. Усі тут присутні, я помітив, сповнені радістю і в цій духовній радості та єдності нам і належить перебувати.
Я думаю, дорогі брати і сестри, нам нічого не повинно бути страшним. Християнин, наголошу, повинен бути оптимістом, великим оптимістом. Не було так на білому світі, щоби правда і закон не перемагали.
На таких засадах моралі стояв святитель Миколай, за це він боровся – за правду. Пам’ятаємо, що такий добрий святитель Миколай на Вселенському Соборі єретика Арія вдарив по обличчю, бо через ревністю свою у вірі не міг слухати його слів.
Тому то вважаймо. Бо ось кажемо ми, що для неслухняних святитель Миколай приносить різочку, а нас, дорослих, може добряче й вгріти, як Арія, якщо ми не будемо твердими у вірі, правдивими у своєму житті, милосердними, і якщо не любитимемо Церкву Христову.
Нехай Божа благодать за молитвами святителя Миколая завжди перебуває над усіма нами, над нашим прекрасним миролюбним містом, над його урядом, над усіма дітками. Нехай ці діти, яким ми, звісно, хочемо тільки добра, будуть усі здорові і приносять тільки втіху своїм батькам, дідусям і бабцям. Амінь!