Мені згадуються ті привітання, які залишили для нас ранні отці Церкви, які розповідають саме про цю подію. Оскільки у святому Євангелії ми не знайдемо ніяких розповідей про свято Введення в храм Пресвятої Богородиці; нічого нам не розповідають про цю подію євангелісти Матфей, Марк, Лука і Іван. Але свята Церква знає ще і Передання, і тому вже з ІІ-го століття після Різдва Христового мужі апостольські і ранні отці Церкви залишили для нас опис цієї події, який передавався від покоління до покоління. В цій події розповідається про те, що праведні Іоаким і Анна дуже довго просили дитятка для себе. Вони розуміли, що над ними висить безпліття, і вже в похилому віці народили Отроковицю Пречисту Діву Марію. Через рік, як сказано в цьому Переданні, вони принесли Її для храму для того, щоби дати Їй ім’я. Не можу вам пояснити чому саме через рік це сталося, але ім’я Їй дав первосвященик дуже рідкісне на цей час – Марія, яке означає Владичиця. Є дуже багато значень цього імені, але найголовнішим є те, що воно означає Владичиця.
Що ще ми знаходимо в цьому Переданні? Дуже зворушливий момент. Коли праведна Анна виховувала своє дитя, вона у шість місяців поставила його на землю, і побачивши, що воно зробило декілька кроків, сказала: «не достойне ти, немовля, ходити по цій грішній землі, аж до поки ти не станеш своїм ногами у храмі Божому». І коли виповнилося два рочки цьому немовляті – майбутній Богородиці Марії, Іоаким і Анна порадилися між собою: чи будемо відносити це немовля до храму? І тоді Анна сказала, що ще зарано нести це немовля до храму, щоб не кликало дитя своїх батьків і вирішили ще почекати.
Подивіться, як у цьому святому Переданні засвідчено любов батьків до свого немовля. Хоча вони були вже у похилому віці і відчували ті ризики життя, що вони можуть відійти до Бога раніше, аніж принесуть це немовля до храму, але в них прокидався цей батьківський інстинкт до немовляти. Коли Діві Марії виповнилось три роки, праведні Іоаким і Анна принесли немовля до Єрусадимського храму, поставили Її перед сходами, а назустріч їм вийшли священики і первосвященик Єрусалимського храму і вирішили ввести цю Отроковицю до храму Божого. Коли Її поставили перед цими сходами, то Вона сама своїми ногами зійшла до цього храму і через це всі здивувалися. Первосвященик, який за переданням був той самий Захарія – батько Іоана Хрестителя, ввів Її у Святая святих – туди, куди ніхто не міг ввійти.
Ось таке є це Передання. Ми можемо поставити перед собою дуже багато запитань: як це могло статися? Як взагалі Вона могла зайти туди, куди заходив первосвященик тільки раз в рік під час кадіння храму? Як Вона залишилася при цьому храмі? Якою Вона була? Святе Передання далі нам розповідає, що Вона займалася рукоділлям, читала Святе Писання, була побожною, багато молилася і читала псалми. А чи можемо ми поставити перед собою запитання: чи могла трьохлітня дівчинка входити у Святая Святих? Давайте, не будемо про це себе запитувати, бо та, Яка стала ковчегом для Нового Завіту, та, Яка прийняла Сина Божого і народила нам, звісно, могла заходити до найбільш потаємного місця і найсвятішого місця, яке знаходилося в Єрусалимському храмі. Звичайно, що так повинно було бути, щоб Діва була чистою, збереженою, і коли настав час віддати Її мужеві, то таких, як каже Передання, знайшлося немало – це були старці, серед яких і Йосиф був. І сказано, що поклали на жертовник дванадцять посохів, і з того, який взяв у руки Йосиф вилетіла чиста голубка і сіла йому на голову. Тоді первосвященик привів за руку дванадцятирічну Діву Марію для того, щоби він зберігав Її чистоту. Ця чистота була незвичайною, тому що архангел Гавриїл явився Діві Марії в благовісті.
Про що ми можемо, дорогі брати і сестри, розмірковувати в цей день? Всі ми приходимо до храму. Змалку нас принесли до нього батьки, хресні батьки для того, щоби охрестити нас. Привели чистими душею, щоб причастити нас, а ми в своєму житті, коли приходимо до храму, і до цього храму, який освячений в честь Введення Пресвятої Богородиці, повинні думати про нас горній, вишній Єрусалим, для того, щоби туди зійти. Божа Матір з самого малку, з трьохрічного віку показує для нас приклад, як в чистоті і побожності, а найбільше в смиренні провадити своє життя. Тож, готуючись зустріти Богонемовля Ісуса, прославити Його Матір Пречисту – Заступницю нашу, будемо робити все, щоби бути достойними зустрічі такого великого свята – Різдва Христового. Заступниками нам нехай будуть ангели Божі, які так само дивувалися і оспівували вхід Отроковиці у храм Божий. Амінь.