Всечесні отці, отець-настоятель, дорогі у новонародженому Христі брати і сестри! Перш за все хочу привітати вас всіх з Новим роком, з новим літом благосні Господньої, яке сьогодні наступає і також привітати вас із днем Обрізання Господнього, днем пам’яті святителя Василія Великого і днем пам’яті святителя Петра Могили, митрополита Київського, Галицького і всієї Руси. Перш за все хочу подякувати октету Орфей, який сьогодні так гарно звершив Божественну Літургію, співав нам. Два дні тому октет Орфей колядував перед львів’янами у найкращому концертному залі театру Заньковецької. Правда я там не був, але вітаю цих прекрасних хлопців, які так гарно співали для нас Божественну Літургію. Вони стараються кожного разу, де буває архієрей, де запрошує настоятель, співати Божественну Літургію. Вони завжди супроводжують співом візит нашого Патріарха, коли він приїжджає до Львова і відвідує святі місця і храми Львівської єпархії. Стараннями отця Василія, нашого настоятеля, вони також прибули до вас і ви чули їх хороший спів. Ми їм усім дуже дякуємо.
На початку я сказав, що я вас вітаю з Новим роком. І так воно і є, тому що є особливий день у нашому календарі, коли ми якось з трепетом підходимо до зустрічі з Новим роком. І хоча ми відчувались десь цей трепет з 31 грудня на 1 січня, але за старим стилем ми також згадуємо сьогодні Новий рік, день пам’яті Василія Великого. Це недарма так є, тому що у Греції Василій Великий є неначе святий Миколай. І хоча його пам’ять є 19 грудня, уже минула, але у Греції саме в цей день приносити подарунки, і говорять, що їх приносить не святий Миколай, а святитель Василій Великий, архієпископ Кесарії Каппадокійської. Ось таке значення має для цієї країни святитель Василій Великий. Звичайно, що у цей день ми хочемо побажати один одному і щастя, і здоров’я, адже як я уже сказав, коли б цей день не був, а наші предки часто зустрічали Новий рік і 1 березня, і були часи, що зустрічали його 1 вересня, а у певний час було встановлено відзначення Нового року з 1 січня. І так кожного року ми приходимо до певної межі, коли ми зустрічаємо Новий рік – якийсь певний такий рубіж, границю в нашому житті. Я радію з того, що кожного року я прибуваю сюди до вас – на межу Волині і Галичини, до славного міста Бродів, для того, щоби зустріти Новий Старий рік. І така участь проповідника. Здавалося, що треба всім нам веселитися, а я вам скажу, що участь моя є така, що я повинен перед вами сказати, що ще один рік нашого життя минув: минулого, позаминулого, а може ще позаминулого року я тут – на цьому амвоні стояв, і казав, що вітаю вас з Новим роком, і що ще один рік минув.
А яка участь проповідника? Дуже печальна, тому що я мушу вам сказати, що ви ще ближче стали до тієї межі, яка називається для нас вічністю. А що придбали ми? Більше стало немочі в наших ногах, у наших органах тілесних. Оце все ми повинні константуювати для себе, і зрозуміти, що живемо для Бога і ходимо під Богом. тому така печальна участь. Хоча ми звідусіль чуємо, що нас вітають з новим щастям, здоров’я бажають, але реальність є така, що ми стали старшими у своєму житті ще на один рік. і хоча у кожного із нас є свій день народження, але мусимо сказати тут усім, що ми стали старшими ще на один рік і наблизилася ця межа вічності, від якої кожний із нас не піде в бік, а прямує дуже прямою стежкою до цієї межі.
Можливо, так сталося, що серед нас немає вже людей, які минулого року стояли тут у храмі. ми про них пам’ятаємо, молимося за них, але вони також слухали ті ствердні слова, що кожний із нас наближається до цієї межі вічності. Дуже так часто буває, що людина у цей день творить для себе таку метушню. Вона думає над тим, а що буде далі? А що нас чекає? А забуває про те, що у цей день потрібно тільки подякувати Богові за минулий рік, згадати все те, що було добре, згадати і лихе, що було і, звичайно, якщо ми думаємо про майбутнє, то не треба створювати навколо цього великої метушні, адже все залежатиме від Бога, а ще більше від нас. Якби ми не хотіли, але ми у своєму житті вільні, вибираємо свобідно між добром і злом, і йдемо своєю дорогою. Тому не потрібно сильно задумуватись над цим. Буває так, що людина великі плани будує. Можливо, тому що людина має гарну професію, керує людьми, можливо, у своєму житті несе велику відповідальність за народ, за громаду, за місто, за підприємство і так далі. У такої людини, звичайно, з’являються великі плани. Вони з’являються і в кожного із нас, і ми недооцінивши себе, хочемо зробити дуже багато. Часто є неспіврозмірними наші думки із тим, що мало б потім відбутися.
Отже, багато про це не думайте, тому що в житті нашому все залежить від того як було в минулому і потім все перекочовує в майбутнє. Якщо в минулому році щось було негаразд, якісь борги мали, щось недобре зробили, то воно неодмінно перекочує за нами і в цей бік. Якщо ми щось добре робили, дуже гарно поводились з ближніми, з людьми, то це добре і щастя перейде у 2018 рік. Не будуйте великих планів, які є нездійсненними, непосильними для нас. Подивіться навколо: які є приклади, які ми бачимо у природі? Ідеш, глянеш на дерево, бачиш як павук гарно трудився, сплітав таку картину, але пішов дощ, повіяв вітер і ця майстерність разом з павуком лежить у калюжі. Так само буває і у нашому житті: людина мріє, планує плани, а прийшла якась хвороба. А хвороби у нас від наших гріхів: надмірно харчувалися, можливо, хтось вживав спиртні напої, і наші всі хвороби від таких видимих речей і раптом відвідує нас Бог хворобою і все поламалося. Добре, якщо ми потрапимо до добрих лікарів, які нас вилікують, але буває безвихідь, бо велика та хвороба. У своєму житті, особливо у такі дні, просімо у Бога лише милості. У цих убогих яслах, де народився Спаситель не просімо чогось надмірно, а просімо милості і миру для нашої держави. Не стіймо і не думаймо про якісь речі. Помолімось Богу-Немовляті лише за це, а все решту нам додасться.
Ми дуже часто ремствуємо на своє життя: на владу, на людей, від яких залежить наше життя, на статки. Але погляньмо на наших предків, дідів, прадідів, деякі з яких навіть ще стоять серед нас: вони народились в роки війни, ще більше пережили і в не дні війни. Війна сьогодні не є в Україні, але вона на сході і через це не дуже так торкається нас. Ми часто забуваємо про це. Пам’ять людська є дуже зрадлива: сьогодні ми пам’ятаємо, сльози виливаємо, а завтра вже забудемо. Ось був час, коли ми говорили, щоб у святкові дні не стріляти з феєрверків, а оцього року таке враження, що в Україні 9 травня – День перемоги в ніч з 31 на 1 січня. А був час, коли міська рада: і районна, і міська закликала проти цього. Де це ділося? Де є наша пам’ять? Її немає. Ми ж повинні бути солідарними із нашими захисниками, героями, які захищають кордони нашої країни. А цієї солідарності не дуже ми багато відчуваємо. А ми з вами є єдиний український народ. Тому я вас закликаю до того, щоби ми помолилися перед яслами Христа-Спасителя, щоби Господь дарував нам мир.
Ми кожного разу перед початком Літургії кажемо: «Слава во вишніх Богу». Це є правильно, адже кожного разу ми робимо цю славу, прославляємо Бога, але можемо засумніватися в словах «і на землі мир», адже чи є цей мир дійсно. І в людей також немає «доброї волі, благовоління». Чи є ці мирні люди, коли у світі все більше з кожним роком небезпеки. Де є ті «блаженні миротворці»? Де є ті, які себе християнами називають православними, а йдуть брата убивати? Це є ангельська пісня, тому що вона сповістила про народження Богонемовляти: «Слава во вишніх Богу і на землі мир, у людях блавоління». Ось будемо, дорогі брати і сестри, пам’ятати цей Євангельський акт – ангельський спів, який почули пастухи і будемо просити Бога, щоби Він дарував нам перш за все мир і в наступному році і на майбутнє.
Сьогодні в цій святковій атмосфері я хотів би привітати отця Василія, тому що саме до цієї такої причини ми зібралися всі тут, і я приїжджаю кожного року. Отець Василій є дуже скромний, і тому він скаже, що це не так, але я вам скажу, що це є так, тому що він просить, щоби в цей день в храмі по-святковому була відправлена Божественна Літургія. Храм ваш є в честь Різдва Богородиці, але тоді так само є свято і у Кам’янці-Струмиловій, де є чудотворна ікона, і кожного року я відвідую на Різдво Богородиці до цього храму, а до вас приїжджаю на Василія Великого. Вітаємо ми сьогодні отця протоієрея – отця Василія і дякуємо йому за таке багатолітнє служіння у цьому храмі, за те, що він є вашим пастирем, який зберігає всю тайну вашого життя, тому що ви приходите до сповіді, говорите йому свої гріхи, а він є тайник великий перед Богом і вами. Все священик несе на своїх плечах, і наше серце заспокоюється перш за все на плечах священика, який молиться за всіх нас. Тому ми вітаємо отця Василія, який молиться за всіх нас, і бажаємо ще многих і благословенних літ служіння тут – перед престолом Божим. Амінь!