Хотів би перш за все привітати вас із великим дванадесятим святом Преображення Господа нашого Ісуса Христа на Фаворській горі!
Слід зауважити, що, напевно, сьогодні у кафедральних соборах Львова, Івано-Франківська і Чернівців віряни запитують: а де ж наші Владики, хто очолить нашу соборну молитву й освятить принесені плоди? Звичайно, люди жалкують, що немає там сьогодні урочистих архієрейських богослужінь, але всі ми сьогодні, відгукнувшися на запрошення вашого Владики, Преосвященного єпископа Коломийського і Косівського Юліана, з’їхалися до богомспасенної Коломиї, міста, освяченого Преображенням Господнім через престольне свято цього славного собору. Наша соборна молитва, ця Божественна Літургія, вона збагатила духовно це свято для вас і для нас і ми складаємо щиру подяку Владиці Юліану за запрошення.
Пригадую з-поміж повчань святителя Григорія Палами, який безпосередньо має відношення до вчення про сутність сьогоднішнього свята, прекрасну його проповідь, в якій він говорить, що кожний архієрей приходить до міста з Євангеліям, зі вченням Христовим і це вчення він передає як священнослужителям, так і мирянам. Я впевнений, що з приходом Владики Юліана до міста Коломиї все тут почало змінюватися. Прекрасне слово “зміна”, але ще краще слово з більш духовним сесном – “преображення”. Проте ніколи не ототожнюйте цих слів! Вони, хоч і видаються близькими за змістом, але насправді означають докорінно різне. У своєму житті ми постійно змінюємося, але не завжди преображаємося. Зміни нашого організму є здебільшого природній процес, а ось преображення – це плід духовної праці над собою.
Подивіться на цей прекрасний храм. Він вибудовується, змінюється, але, я б сказав, що він преобразився і не в останню чергу завдяки праці Владики Юліана. Коли я ще був ігуменом, наш Святійший Патріарх відвідував це місце – тут стояла тимчасова споруда, в якій ви молилися, а храм був лише вимуруваний. Така велика споруда, такий великий храм , звісно, потребує дуже багато праці. Мало звести стіни, але й прикрасити цей храм потрібно. І коли я вчора зайшов до нього, то дуже приємно здивувався тій красі, яка так символічно від купола, наче з неба, спливає поступово донизу. Думаю, зовсім незабаром до чудових розписів купола долучиться і розпис стін храму, й іконостас.
А тепер, дорогі брати і сестри, я хотів би трішки розповісти вам про зміст нашого свята. Коли ми говоримо Різдво Христове, чи Різдво Богородиці, чи Успіня, чи Введення Божої Матері у храм – все це для нас є доволі зрозумілим, ми розуміємо, що відбувається. Але що ж таке Преображення? Слово для нас є трішки зрозумілим, трішки не зовсім зрозумілим, і не даремно я нагадав вам слово “зміна”.
Хотів би розпочати з нашого буденного земного життя. Кажуть: людина змінилася. Наприклад, перестала грішити, перестала бути залежною від того чи іншого пороку, пристрасті, і тоді ми говоримо: він уже змінився, став кращим. Це означає, що людина поборола в собі гріх, змінилася на краще. Навіть під час богослужінь (якщо тільки ми свідомо беремо в них участь) ми з вами змінюємося. Приходячи з храму до своїх домівок ви й самі можете спостерігати цю зміну на своїх обличчях: вони стають благими й умиротвореними. І ось усе це дуже близьке до того змісту, яке Церква вкладає у свято Преображення Господнє. Преображення – це, так би мовити, зміна з духовним компонентом, духовне переосмислення і переродження, нехай і не одразу дуже суттєве.
Людина змінюється впродовж усього життя, а духовно змінюється тільки тоді, коли вона бореться з гріхами. Ось афонські старці, які досягли преображення в прямому розумінні цього слова, вони постійно боролися з гріхом і повчали про необхідність перш за все побороти пороки свого серця, наблизити його до Ісусової молитви і тоді людина може преобразитися. І так було з багатьма афонськими старцями, пустинножителями, нашими преподобними Києво-Печерськими отцями, з преподобними і богоносним отцем нашим Іовом Почаївським і взагалі з усіма нашими преподобними і богоносними отцями. Ми їх тому й називаємо богоносними, що вони преображалися у прямому розумінні цього слова і ставали носіями божественного нествореного світла.
Славне Преображення Христа на Фаворській горі було і є предметом великого і глибокого богослів’я. Помилялися ті, які навчали що це світло було створеним і змінним. Істина була відкрита святителю Григорію Паламі, який навчає нас, що це був прояв Божественної слави, нестворене світло, яке властиве самій природі Бога, і ця відвічна Божа слава була привідкрита на мить Петру, Якову й Іоану, які були з Ісусом на Фаворській горі.
І тому, дорогі брати і сестри, не зважаючи на те, що нас звідусіль оточує гріх і навіть часто опановує нас, ми всі здатні і повинні преображатися, але для цього треба докласти максимум зусиль. Просто сказати: я змінився, преобразився. Але що з цього?! Світла духовного нема: ні в моїх очах, ні в моїй душі, ні в моєму серці. Треба працювати, багато працювати над собою.
Царство Боже вже є тут на землі, його нам приніс Христос Бог, але осягнути його, відчути його можна лише через особисте преображення, коли все ми сприйматимемо духовними очима і діятимемо у відповідності до цього.
Долучитися до Бога, долучитися до Божественної слави і прийняти Божественну благодать ще за земного життя є дуже важливо для кожної людини. Чому Петро промовив до Ісуса: Господи! Добре нам тут бути коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі? (Мф. 17:4) Хіба ж матеріальне щось він отримав від Ісуса? Чи, можливо, перейнявся так побаченим? Аж ніяк! Це було висловленням внутрішнього відчуття, духовного радісного переживання, душевного піднесення, спричененого дією цього всепроникного і всеосяваючого світла.
Апостол каже: одна слава – сонцю, інша – місяцю, й інша – зорям. Та й зорі всі неоднаково світять. Так і світло Божественне і благодать всі у різній мірі можуть прийняти, а дехто і зовсім не може, але лише через свій особистий вибір. Всі можуть преобразитися, але одні преображаються, а інші падають просто у прірву. Єдиний засіб для спасіння – Господь наш Ісус Христос і Його Свята Церква, без Христа ніхто не може преобразитися.
Через наші молитви й інші духовні подвиги ми наближаємося до своєї первісної природи, обожнення – наша кінцева мета. Святе Письмо називає нас, людей, богами. Ви не повірите, а я скажу вам, так, наша кінцева мета – це повернення до тієї первісної природи, яку мали перші люди в раю.
Ось такі тлумачення має це свято, яке приходить до нас наприкінці літа. Ми сьогодні приносимо до храму плоди нового врожаю на освячення і для того, щоби подякувати Богові. Але, очевидно, ніхто з нас в кошик не кладе плодів червивих або гнилих, вибирає лише найкраще. Так ми повинні принести Богові і плоди наших добрих діл, наше життя повинне бути таким, щоби не соромно було його відкрити людям і Богові. Бажаю всім нам, подібно до учеників Христових, сподибитися доторкнутися до слави Божої і постійно преображатися у житті своєму. Амінь!