Дорогі брати і сестри! Сьогоднішня неділя називається неділею всіх святих. Церква звершує пам’ять всіх святих, прославлених за час, відколи заснована була Господом нашим Ісусом Христом Його Свята Церква і аж до наших днів.
Ви, можливо, звернули увагу, як у День Святої Тройці під час відпусту вечірні було сказано, що Христос єство наше обожествив і вивів на небеса, сівши праворуч Бога і Отця Свого. Тим самим засвідчується і через ці слова, зокрема, ми всі повинні усвідомити, що кінцева мета нашого з вами життя – це наше обожнення, обожнення людського єства, людини. Тому коли ми сьогодні згадуємо всіх святих від віку просяявших, знаймо, що шлях тернистий до цієї мети вони пройшли і мети цієї досягли. Таку мету духовного вдосконалення, сходження ставили перед собою і з Божою допомогою досягали святі Христової Церкви і не тільки Христової, але й також Старозавітньої Церкви.
Церква встановила це святкування для того, щоби ми з вами розуміли, що ті святі, яких ми пам’ятаємо за іменами і чинами і які поіменно внесені до церковного календаря, це ще не всі святі Церкви. Адже святими є всі ті, які осягнули вічне блаженне життя і Царство Небесне, які оселилися там, де праведні спочивають. Бо у Царство вічне, Небесне, Боже, не може ввійти людина скверна, тому кожний, хто входить туди – святий. Водночас ми по-особливому шануємо тих святих, які осягнули небеса, але й тут, на землі, просяяли у славних подвигах віри.
Отже ми з вами як християни знаємо і пам’ятаємо, звісно, багатьох святих, які у подвигах просяяли тут, на землі, ще під час свого земного життя, але сьогодні разом із ними звершуємо пам’ять усіх святих, навіть тих, яких ми не знаємо на ім’я.
У перші віки християнської Церкви у першу неділю після П’ятидесятниці вшановувалася пам’ять святих мучеників і сповідників. Свідчення про це ми знаходимо у святителя Іоана Золотоустого, який у своїй проповіді саме у цю неділю, говорить, що на сьомий день після Пятидесятниці, після свята зіслання Святого Духа на апостолів, ми звершуємо пам’ять мучеників Церкви Христової, які просяяли у подвигу віри. Він наголошує на тому, що сьогодні є особливий день. Особливий день через що? Як він далі говорить, у його глибинному змісті, адже Господь Ісус Христос, Який у людському єстві зійшов на небеса і освятив людську природу, так само приймає і дар святих, які йшли дорогою Його заповідей і так само просяяли у своєму єстві, прославили людську природу своїм високодуховним життям.
Отже, дорогі брати і сестри, ми повинні з вами пам’ятати що ця дорога, дорога до святості, є важкою, але зовсім не неможливою для осягнення нами, як це можливо здається. Кожний із нас є кандидатом у праведники. Якщо наше земне життя буде праведним, якщо ми будемо боротися із гріхом, то кожний із нас може осягнути Царство Боже, а отже – стати святим.
Це ми з вами повинні усвідомлювати! Тому що, коли ми стоїмо перед святими іконами, перед зображеннями святих, коли (ще у більшій мірі) читаємо Житія Святих, нам видається, що всього того, що чинили ці святі, ми не можемо осягнути. Але це не так! Не було такого святого, який би у своєму житті не згрішив, не було жодного безгрішного чоловіка на землі від віку, окрім лише Богочоловіка Ісуса Христа. Але тільки через те, що, впавши, вони каялися, намагалися виправити своє життя, жити праведно, через те, що постійно вели боротьбу з гріхом і дияволом, вони ставали святими.
Хіба нам житіє кожного святого не розповідає про це?! Хіба нам не достатньо прикладів у Святому Євангелії і Біблії в цілому?! Житіє кожного святого ми прочитуємо і бачимо, що, у більшості випадків, всі вони має дві сторони і складається із житія грішника і житія святого. Тому ми із вами, молячись до святих угодників Божих, до наших родичів, як сказано у Синаксарі на цю неділю, повинні так само прямувати до дому святості Господньої. І в цьому для кожного із нас взірцем має бути святий, ім’я якого ми носимо у цьому земному житті.
Дорогі брати і сестри! Сьогодні Україна знову у скорботі. Ми не можемо і не хочемо вірити у те, що щодня чуємо у новинах; впадаємо у відчай від того, що безперестанку гинуть наші воїни.
Причиною цієї безглуздої війни є гріх, гріх, що проник і спотворив людську природу. Хто б її не розв’язував – ці люди за своєю суттю і поведінкою не можуть називатися християнами. Вони не є миротворцями і тому не можуть назватися синами Божими, як би вони себе не виправдовували, і як би себе не називали.
У нашій молитві, яку ми читаємо за кожною Літургією, ми просимо зокрема і про те, щоб Господь подав нашим полеглим воїнам нетлінні вінці у день праведного Свого суду, якщо буде така Його воля, щоби вони поклали свої життя на полі битви за віру і Батьківщину, за своїх друзів. Я впевнений, що воїни справедливості і гідності, правди й істини, якими є українські солдати й офіцери, осягають ці небесні вінці, осягають вінці мучеників.
Важко всім нам повірити у те, що на нашій мирній українській землі розв’язана така війна. Я хотів би звернути вашу увагу на те, що вона не називається і не може називатися братовбивчою. Забудьте про цей термін! Бо якби це була братовбивча війна, то українець ішов би війною на українця. А ми не бачимо тут нічого подібного. Ми бачимо нечисть, найманців, представників інших народів, які просто вторглися на наші землі і тероризують наш український народ. Тому ми не можемо цю війну називати братовбивчою, як це дехто хоче нам нав’язати.
З огляду на це, дорогі брати і сестри, сьогодні після Божественної Літургії ми звершимо заупокійну літію і помолимося за спокій душ тих невинно вбитих воїнів, які не долетіли до місця свого призначення. Їх було сорок дев’ятеро, ми вже знаємо всіх їх поіменно і тому помолимося за них. Ще я прошу вас про постійну молитву за мир у нашій державі. Завтра розпочинається апостольський Петрів піст. Давайте всі присвятимо його молитві за мир у нашій Україні і за спокій душ усіх, хто вже знайшов свій вічний мир, поклавши свої життя на полі битви за нас із вами.
Нехай Боже благословення, за молитвами святих праведників, пророків, апостолів, отців, святителів, мучеників, преподобних, всіх ангельських небесних сил, перебуватиме з нами повсякчас і нехай Господь допоможе нам, укріпить нас у вірі і подать нам мир і спокій у нашій Українській державі. Амінь!