Дорогі брати і сестри! Щойно ми почули притчу Господа Ісуса Христа, яка називається притчею “Про злих виноградарів”. Зрозуміло, що ця притча була звернена найперше до богомвибраного єврейського народу. Саме в цьому напрямку впродовж багатьох століть отці і вчителі Церкви Христової тлумачили цю притчу. Ці тлумачення зводяться до того, що вибраний народ, який мав зберігати віру в істинного Бога і з якого мав вийти Месія, відкинув промисел Божий, не пізнав свого Спасителя, занедбав камінь, який став наріжним каменем і утвердженням усієї Вселенної, і каменем цим був Ісус Христос.
У притчі Христос зображує Самого Себе в образі сина господаря виноградника, якого злі виноградарі вбивають так само, як і попередніх слуг цього господаря. Що це за слуги? Це пророки, яких дуже часто цей богомвибраний народ не чув, відкидав їхні свідчення, а інколи навіть убивав їх.
Звісно, що саме такою є історична правда, але ж ми живемо у часі Нового Завіту, не належимо до того народу. Який же урок з цієї притчі ми можемо винести для себе? Що для нас показує ця притча про злих робітників? Чим для нас є цей виноградник?
Увесь світ можна назвати великим виноградником. І навіть більше: багато є виноградників у світі і всі вони приносять різний плід. Виноградник, що є високо у горах не дасть доброго врожаю, йому не вистачало сонячного тепла, а постійні дощі і тумани не дали йому як слід достигнути. Такою, дорогі брати і сестри, є горда людина, яка дуже високо підноситься над іншими людьми. Від такої людини ми не отримаємо нічого доброго; ми взагалі від неї нічого не отримуємо, бо сама себе вона піднесла над усім світом. Урожай діл такої людини є бідним, а плоди його – гіркі.
З іншого боку, буває так, що плоди виноградника виглядають гарно, наче й стиглі й увібрали вдосталь сонця і води, а на смак – кислі. Це лицеміри, які ззовні виглядають гідно, а в душі – порожнеча й усіляке неподобство. Такий виноградник також не приносить для нас жодного плоду.
Так можна довго блукати світом, але в підсумку ми все одно побачимо, що добрий плід є лише на тих лозах, які проростають з виноградника Христового. Недаремно і Сам Христос називав Себе виноградною лозою: Я є істинна виноградна лоза, а Отець Мій – виноградар. Всяку гілку в Мене Він відсікає, що не плодоносить (Ін. 15: 1-2). Також і на старих іконах дуже часто Христа зображали у вигляді лози і з Його ребер виточувалося добре солодке вино. Можливо саме тому вино є тією субстанцією, що перетворюється в істинну Кров Господню під час Таїнства Євхаристії.
Біймося, дорогі брати і сестри, не пізнати і відкинути той наріжний камінь, якого не пізнали євреї, і бути відсіченим від Христа, не принесши достойного плоду.
Нам добре відомо, що богом вибраний народ єврейський називався “Святим Ізраїлем”. Зараз нам пропонується інший термін: “Свята Русь”. Особливо цей термін пропагують ті, які розпочали проти нас війну, і вкладають у нього зовсім не святий зміст. Але не жахаймося від того, що вони вдерлися до нашого мирного виноградника, бо, як виявилося, що нема “Святого Ізраїлю”, так не встоїть і оманлива ідеологія “Святої Русі”. Ми переживаємо “Каїнову помсту”, війну із так званим “старшим братом”. Але згадайте, яка доля чекала Каїна: був проклятий він і весь його рід.
Отже, дорогі брати і сестри, притча сьогоднішня породжує у нас багато думок і є добрим підґрунтям для глибоких роздумів. Але твердо і ясно ми повинні зрозуміти одне: у житті своєму нам належить шукати Христа, нам потрібно мати духовний вектор, який спрямовував би нас у правильний бік, і тільки тоді ми дамо достойні плоди у свій час. Ви чули сьогодні в Апостолі: хто не любить Господа Iсуса Христа, нехай буде проклятий (1 Кор. 16:22). Страшно звучить це слово для нас, але нехай не фізичний страх опановує нас, а ходімо у страсі Божому.
Отже, хто ще не знайшов і не пізнав Господа Ісуса Христа, ідіть до Його виноградника і неодмінно вип’єте найсолодшого вина, і будете спасеними. Амінь!