Дорогі у Христі брати і сестри! Сьогодні Господь знову промовляє до нас притчею. У минулу неділю ми слухали притчу про сівача, а сьогодні, щойно, ми чули Євангельське читання про багатого чоловіка і Лазаря.
Божественний розум Христа Спасителя виявляє Свою премудрість саме в тому, що у притчах Господь використовував приклади, взяті з повсякденного життя юдеїв, через що притчі ці були добре зрозумілі простому народу.
Вочевидь, мандруючи землею Ізраїльською Христос бачив на полях сівачів, а також, як говорить церковне передання, бачив Спаситель і бідняка на ім’я Лазаря. І ось через деякий час Він у притчі показав Своїм ученикам і загалом усім тим, хто приходив Його слухати, тимчасову земну і вічну долю цього Лазаря.
Притча ця має два значення, а точніше сказати, показує нам два життєвих шляхи і майбутню різну для цих шляхів долю у вічності. Багатій говорить про настанови патріархів, пророків та інших старозавітніх праведників. Але ж ми з вами сьогодні маємо перед собою більшого від усіх них – Самого Бога, втіленого Сина Божого, що промовляє і повчає кожного з нас. Біймося, відкидати Його слова, бо інакше плачевна доля багатія не омине нас.
Притча ця навіть у наш час є насущною і зрозумілою. Адже щодня ми маємо змогу спостерігати за багатими людьми, за їхньою земною долею і так само маємо у суспільстві багато вбогих. Був час, коли всіх людей намагалися зрівняти. Багатьом це дуже подобалося, і сьогодні навіть дехто шкодує за тим часом; інші ж, навпаки, рішуче відкинули і сьогодні виступають проти цієї неправдивої ідеології. Але подивімося в Євангеліє: як часто Господь удається до науки про багатство, говорить багатих і про бідних, навчає Своїх учнів: вбогих завжди маєте з собою (Мф. 26:11), повчає, як багатому спастися. Тобто навіть на прикладі багатства і бідності Господь цілком однозначно пояснює, що рівності на землі, у людському земному житті, у людському суспільстві немає і не може бути. Тому то будь-які ідеології, що проповідують рівність абощо, є утопічними і неправдивими.
Христос навіть не називає імені багатія. Тому що через неправедне життя цього багатія, який одягався у порфиру, їв, пив і веселився, ім’я його скреслено було не тільки з пам’яті людей, але і з Книги Життя – тієї книги, куди записують ангели іменна всіх праведних людей. Цим Господь підкреслює і показує, що у вічності не матимуть жодної ваги всі наші матеріальні здобутки, а прославимося ми лише придбаними скарбами духовними.
Господь застерігає нас від безпечності у нашому земному житті, закликає не залишати думок про свою вічну долю і підкреслює спасительну роль тих терпінь, які випадають на нашу земну долю. Звісно, якщо ти багатій, то не означає це, що доля твоя – пекло, так само, як і вбогість не є запорукою блаженної долі у вічності. Але варто зауважити для себе: те, що в людей слава, те в Бога нічого не варте, що в людей ганьба, до чого в них упереджене ставлення, те в Бога піднесене і славне.
Пишні похорони багатіїв, прекрасні слова над їхнім гробом – усе це нічого для Бога не означає. Це лише ми так хочемо прославляти великих у цьому світі людей, хочемо писати про них книги, але справжнє питання стоїть про те, чи їхні імена вписані до Книги Життя.
У царя Навуходоносора одного разу був дивний сон: він побачив великого дуба, який здіймався вгору до самих небес, а гілля його простягалося на всю землю, і в мить цей дуб був посічений ангелами. Коли він запитав пророка Даниїла, що може означати це видіння, цей пророк сказав йому: цей дуб схожий на тебе: маєш, царю, славу і багатство, але в мить будеш звержений і скинутий у гріб.
У житії ж праведного Іоана розповідається про випадок, коли він, повертаючись із пустелі, почув над Вифлеємом дивний спів ангелів і побачив, як ангели несли душу померлої вбогої людини, а самого ж померлого побачив під дверима храму.
Отак, великий тягар багатство і велике благо вбогість, хоча це й велике терпіння. Та, наголошую, ми повинні розуміти, що не всіх багатих людей чекає доля багатія з притчі і не всіх убогих чекає доля бідняка Лазаря. Бо ж, безсумнівно, є люди багаті милосерднимі, які чесно нажили свій статок, і так само є вбогі, які вбогі через те тільки, що вони ніколи нічого путнього не робили і через лінощі свої не хотіли навіть намагатися щось робити.
Отже притча ця, дорогі брати і сестри, навчає нас найперше бути обачними у своєму земному житті, пам’ятати про вічність і неминучий Суд. Дай Боже, щоби кожний із нас заслужив такої блаженної кончини, коли б ангели забрали нашу душу і вона слухала би їхній невимовний небесний спів. Амінь!