Перш за все я б хотів вас усіх привітати із неділею, із третьою річницею освячення цього храму, який височить, і якого видно звідусіль. Я сьогодні спостерігав як старшим людям важко підніматись сюди, але вони все одно приходять, долають таку відстань, сили свої підсилюють для того, щоби добратися до цього храму.
Як ви сьогодні чули із святого Євангелія, яке ми читали за Божественною Літургією: притчу про званих на вечерю. Ви почули, що багато з тих, хто був покликаний, відмовилися. Переважно з різних причин, але ці причини здебільшого були житейські. Такі причини бувають у кожного із нас. Тоді господар сказав, щоби слуга звідусіль покликав людей на вечерю. Цю Євангельську розповідь дуже просто пояснити, і святі отці вказують на те, що був один Богом вибраний народ, який мав право бути покликаним на цю вечерю і всі ті, хто відмовилися від неї, уособлюють цей Ізраїльський народ. Ця притча свідчить, що Христос не прийшов тільки до цього народу, а до всього людства, і тому покликані були на вечерю ті, які спочатку не мали ніякого права бути запрошеними. Тобто ми – усі народи світу, всієї землі, стали покликаними на вечерю до Господа. Ця вечеря є Божественна Літургія, яку ми тільки що з вами звершили. Ми стали усі співучасниками цієї вечері. І кожного разу, коли ми йдемо до храму, ми готуємося до того, щоби війти до Божого храму, щоби бути достойними причастя святих Тіла і Крові Господніх – оцієї Тайної вечері, яку запропонував Христос Своїм найближчим ученикам і апостолам, яку одного разу звершив через слова: «Прийміть споживайте – це є Тіло Моє», і «Пийте з неї всі – це є Кров Моя Нового Завіту». Ось ця вечеря і до цього часу звершується у храмах Божих, у церквах, і ми є її постійними учасниками. Я сподіваюся, що так буде і до кінця віку.
Я б хотів вам сьогодні запропонувати і інші роздуми над нашим життям. Я хочу запропонувати діалог, адже хотів би почути і вашу думку, бо, можливо, я побачу, що хтось кивне головою чи по обличчі дізнаюсь, що ви згідні зі мною, або ні. Ось завтра у нас Різдво Христове, яке святкує західний схід, деякі протестантські церкви і, звичайно, деякі Православні Церкви 25 грудня. Я б не наголошував на цьому, якби наша Верховна Рада не встановила цей день вихідний. У наших сусідів – білорусів, цей день уже давно святкують, бо на заході по кордоні з Польщею є багато католиків поляків, які у цей день святкують, і тому держава встановила там вихідний день. В цьому нічого поганого немає. Ми шануємо і поважаємо інші християнські конфесії, деномінації, і нехай ці люди також мають вихідний день. Але якби цей вихідний день не був з’єднаний з усіма святами, які наш ще чекають, і ми тепер убезпечили аж від 25 грудня, а може і від святителя Миколая аж до самих Йорданських свят, аж до поки священик не прийде до ваших домівок, а там уже і Стрітення і зразу уже Великий піст, бо Пасха цього року буде рання – 8 квітня. І тому оцей весь час ми постійно будемо у святах: то наші родичі святкують, то близькі, то ми самі починаємо святкувати. Коли Верховна Рада встановлювала цей день, то засідала спеціальна експертна нарада для того, щоби знати чи робити це чи ні. Рекомендували депутатам проголосувати за цей вихідний день, і як ви знаєте, цей день перекочував з 2 травня на 25 грудня. Але кожного року, коли ми доходимо до святкування Пасхи чи Різдва Христового, то постає питання: чи будемо ми святкувати разом і Пасху і Різдво Христове, тому що немає два Різдва і Воскресіння, а є це все в одному дні. Коли ми подивимось на наш календар, де 7 січня є Різдво Христове за новим стилем, а старий стиль 25 грудня. Стоїть два числа і на відстані часу бачимо, що це є 25 грудня, тобто сьогодні уже християни західного обряду сядуть за святою вечерю, а ми ще будемо чекати своєї.
Кожного разу постають питаннями перед архієреями, патріархом, перед всіма іншими священнослужителями: «Чи будемо ми разом святкувати?» Відповідь є одна, адже, якщо народ захоче, то будемо святкувати. Іншим церквам не заважає це – 25 грудня святкувати Різдво Христове, а 6 січня святкувати Йордан. Фактично, ми з вами повинні вирішитись в цьому питанні. Ми будемо святкувати так як і святкували, чи ми будемо його переносити на 25 грудня. Ось таке питання стоїть перед всіма нами, тому що ми повинні ставити це запитання насамперед вам. Чи ви готові, щоби Церква готувалася на майбутнє до перенесення Різдва на 25 грудня.
Святійший патріарх на це питання відповів, що якщо люди захочуть, то перейдемо. І правильно відповів, тому що це не ієрархія Церкви повинна нав’язувати, адже хочеться знати ч згідні люди наші святкувати Різдво Христове не 7 січня, а 25 грудня. Колись в Греції це питання призвело до повного розколу людей. Є старостильники, які святкують за старим стилем і їх є дуже багато у Греції. Через це Церква дуже обережно ставиться до цього, тому що питання календаря – колись було війною. Серед вас є люди, які, напевно, знають, що під час введення григоріанського календаря, в Україні була ціла війна. Боротьба була не тільки фізична, але були повстання, спротиви і намагання змусити їх силою. Це було навіть зображено у творах. Герасим Смотрицький, батько Мелетія – ректор Острозької академії написав два твори на цю тему: «Календар римський новий» і «Ключ царства небесного» в яких порушив це питання.
Я вам приведу приклад, що перемишльський католицький єпископ 12 священиків православних закрив у в’язницю за це питання. Тобто, ми бачимо яка була ситуація колись, хоча зараз ми не спостерігаємо спротиву якогось такого. Ми питання піднімаємо, але єдності навіть серед вас немає. Багато хто сказав, що пани будуть святкувати 25 грудня, а прості люди 7 січня. Коли я це питання поставив перед Юлією Володимирівною, то вона відповіла, що це все зроблено заради того, щоби депутати 25 грудня уже закордон поїхали. Встановлено цей день вихідним, кінець сесії, і вже нікого з депутатів не буде у Верховній Раді. Вони проголосували за це питання, і ми звісно підтримуємо, щоби всі християни на Україні святкували разом.
Отже, діалог у нас вийшов не поганий. Бачу, що є такі, які згідні з цим питання і є такі, які проти. І це добре, що є дві точки зору, але поки Церква залишається на старому календарі. Можливо, буде якесь опитування щодо вирішення цієї проблеми, але поки ні ми православні, ні греко-католики, ні більшість протестантських деномінацій в Україні не можуть відповісти на це питання однозначно так. Можна і 25, але поки ми не готові. Можливо, в міру того, як ми більше будемо знайомі з Європою, ми поступимось цим питанням, але потрібно пам’ятати, що у Європі так4 поступились, що на Різдво Христове ніхто Христа і не згадує. Багато є всього прекрасного: є гарні подарунки на цей день, прекрасний шоп, але нічого духовного немає. Ми ж хочемо духовно святкувати його, готуватись до нього, і хочемо достойно зустріти Богонемовля Ісуса. Я вам цього і бажаю: прекрасних свят різдвяних. Нехай Господь вас благословляє. Амінь!