Всечесний отець настоятель, всечесні отці, дорогі во Христі брати і сестри, я всіх вас щиро вітаю із нашим престольним святом святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських, Чудотворця. Наш храм святителя Миколая у місті Львові є княжим храмом – найдавнішим храмом міста Львова. Княжі. Які заснували це місто, вони освятили це місто святителю Миколаю, тому що цей храм був найдавнішим. І ось сьогодні ми стоїмо в цьому храмі, звершили Божественну Літургію, подякували Богові, і возносимо свої молитви до святителя Миколая. Він жив дуже давно і творив добрі справи. Церква не інакше оспівує святого Миколая, як такого, що подав нам «правило віри і образ лагідності».
Коли ми подивимося історію нашого роду, то ми побачимо, що християни, особливо ми – українці, дуже шанують святителя Миколая. Та й взагалі, 19 грудня, 22 травня, коли святкується перенесення його мощей із Мир Лікійських до італійського міста Бари і ще кожного четверга ми шануємо його особливу пам’ять. Церква ставить святителя Миколая поруч із святителя Миколая, тому що в четвер особливо вшановуються апостоли і ми також читаємо молитви святителю Миколаю. Кожний тиждень, кожного четверга, особливо ченці, які виконують щоденне правило знають, що в цей день вони моляться до святителя Миколая.
Святитель Миколай не був таким освіченим, розумним наставником як, наприклад, три святителі: Василій Великий, Григорій Богослов і Іоан Золотоустий. Його не відносять до учителів Церкви, але своїм життям він сповнив все те, що власне повинен робити кожний християн: до чого ми всі покликані, і до чого ми зібрані. Господь дав найбільшу заповідь – любити ближнього, любити один одного, і це сповнив святитель Миколай. Ось тільки за це, його в Церкві більше шанують, аніж тих, хто багато писав, хто написав багато різних настанов, утвердив віру, християнське вчення. Святитель Миколай творив добрі діла, і за це має найбільшу шану серед народу. Ми покликані також творити добра діла, бо як інакше. Для чого ми тоді є християнами, і називаємось християнами, якщо ми не дотримуємось всього того вчення, яке подав нам Ісус Христос. Ми всі є поєднані навколо Євангелія, і тому Христос каже: «заповідь даю вам: любіть один одного» (Ін. 13, 34). Любіть один одного, і так сповните закон Господній, і уподібнитесь до святителя Миколая.
У нашому житті буває на жаль все навпаки. Ми святкуємо пам’ять святителя Миколая, але виправлятись ніхто з нас не хоче. Багато ми говоримо про це, навчаємо своїх діток, які стають дорослими, стають батьками, і так з роду в рід, але ніхто не хоче бути схожим до святителя Миколая. Всі хочуть від нього добра, смирення чекають, бо він був образом лагідності, але ніхто не хоче цього робити. Але як хочуть? Ось так робіть для мене ви, як я хочу. А ті, до кого ви звертаєтесь так само хочуть. І ось такий закон панує в нашому суспільстві, і через це маємо таке життя в якому проживаємо. Не хочемо навіть на крок поступитись тим всім, чого бажаємо тільки для себе. Любимо окремо тільки того, кого хочемо любити, і то не все в тій людині любимо, вибираємо, а це є любов не справедлива. А що проповідував Христос і святитель Миколай? Любити ворогів, творити добро навіть для недобрих людей. Це так просто говорити, але насправді всього цього ми не виконуємо. Проживаємо своє життя, наче ми є на курорті: народилися і від самих пелен і до старості нам хтось щось винен. Так ми постійно думаємо. Але насправді, подивіться навколо себе, подивіться твердіше на себе.
Давайте встанемо перед святителем Миколаєм і не будемо тільки сльози своєї жалості проливати, а давайте будемо проливати сльози за гріхи свої, і щоб він просив у Господа дати нам милості, тому що ми такі як і всі: нічого особливо ми в своєму житті не зробили для того, щоби бути угодними перед Господом. Ми навіть ниву не засіяли, зараз хліба не печемо, одежі не шиємо для себе, тож подумаймо, що ми робимо такого особливого, що постійно вимагаємо чогось для себе. Подивіться як наші батьки, предки важко працювали. Були у них подарки від самого дитинства до старості? Не було. А через кров смиренно трудилися, тому що християнин перш за все трудівник, а не лінивець. Трудилися, часу не мали на дрібниці. Були у вірі тверді, у смиренні, знали, що таке чистота і тіла, і душі. Святими вони були і ми про них згадуємо. Не будемо себе самобичувати. Я вам привів приклади, щоб кожний із нас, входячи в це свято, розумів істину, що ми не живемо тільки для того, щоби споживати. І так між іншим діток привчаємо до цього: лестимо їх, прощаємо їм, а ще часто забуваємо, що дітей потрібно виховувати. І тому святитель Миколай – це перший наш вихователь. Його образ доброти і любові, і перш за все справедливості.
У нас в Україні є одна легенда. В ній розповідається, що святий Касіян зійшов до Бога і каже: «Господи, чому Миколая більше шанують, ніж мене». І Бог призвав ангелів і сказав: «призовіть мені Миколая, Я хочу з ним поговорити». Ангели пішли, але не знайшли його на небі. А де він? На морі Чорному спасає моряків. Каже Господь до Касіяна: «немає, будемо чекати». Проходить час, і знову Касіян заявився і каже те саме. Господь знову почав шукати, але ангели бачили, що його немає на небесах, він допомагає бідним на землі. І так третій раз. Господь каже: «ну що ти, лінивець. Дивись, як Миколай трудиться».
Ось я вам цю українську легенду приводжу для того, що образ святителя Миколая – це перш за все образ трудителя. Я себе завжди запитував, звідки у нас з’явився звичай такий: приносити подарунки на день святого Миколая. Це наш галицький звичай, який вже тепер поширений по всій Україні, і також по світі, але тільки для нас галичан було притаманно в цей день приносити подарунки дітям. Ось це наш такий галицький справжній звичай.
Я вас, дорогі брати і сестри, ще раз щиро вітаю. Давайте ми будемо радіти в цей ден, веселитися. Це також наш звичай. В цей день запрягали коней, бо зима вже була, всі веселилися і приносили подарунки. Дівчата сходились на вечорниці, і вже після цього свята почали готуватись до Різдва Христового. Це свято нас також приводить до свята Різдва Христового. Давайте, його зустрінемо достойно. І образ святителя Миколая для нас є справжній дороговказ.
Ми зараз стоїмо в цьому храмі, який зовні переобразився. Ми щороку відвідуємо цей храм, і бачимо як він переображається зовні. Ми дякуємо за це нашому меру – Андрію Івановичу, його команді, міській раді, за те, що вони виділили кошти на цей старовинний княжий львівський храм. Це також добра справа, яка зараховується. Якщо князь Данило вручив це місто своєму сину в честь святителя Миколая, то цей патрон особливо на нас дивиться і змушує працювати нас.
Ще більше в цей день я б хотів, щоби ви попросили у святителя Миколая миру на нашій землі. Хочемо, щоби він почув нас, тому що він паству пас в такому чудному місті – в Мирах Лікійських. Він напевно має особливий дар, оскільки був поставлений до такого міста, просити не тільки про допомогу для нас, але й миру на нашу українську землю. Будемо про це щиро молитися. Дякуємо отцю-настоятелю, дякуємо всім сотрудникам, всім вам дякую, хору Дударик та хору вашої церкви, що ми сьогодні могли помолитися в день святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійський, Чудотворця. Мир вам, спокою, допомоги Божої і молитов гарячих від святителя Миколая перед престолом Божим, щоб все у нас було добре, і ми рівнялись усі до святителя Миколая. Амінь.