Перш за все я хотів би всіх вас привітати із цим святим недільним днем! Сьогодні Церква звершує пам’ять святого апостола Кондратія, святителя Димитрія Туптала, митрополита Ростовського, нашого великого агіографа, і, окрім того, ми звершуємо віддання свята Воздвиження Чесного і Животворчого Хресту Господнього. Тому і Євангельське читання сьогоднішньої неділі присвячене саме святу Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста. Сьогодні ми чуємо Євангельські слова: хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде (Мк. 8:34). А апостол Павло повчає нас своїм прикладом: я спiврозп’явся Христовi, i вже не я живу, а живе в менi Христос (Гал. 2: 19-20).
Ці слова - і Самого Христа, і апостола Павла, - вони мають велике значення для кожного із нас від самого народження і до кінця життя. Бо кожний проносить через життя свій особистий хрест. Ми не можемо взяти якогось іншого хреста, хреста іншої людини - чи то дружини чи чоловіка, чи то сина або доньки, чи друга. Бо як не подібні на один на одного люди, як різняться наші життєві стежини, так і хрести наші є різні, бо хрестом цим і є саме наша неповторна життєва дорога з усіма її труднощами і випробуваннями. Може виникнути справедливе заперечення: ми ж співчуваємо ближнім, коли бачимо якесь горе чи страждання від хвороби, підтримуємо рідних у важких життжвих ситуаціях. Хіба ж Господь за нашими молитвами, через наше співстраждання і любов’ю, не підтримає людини, яка страждає? Підтримає! У цьому і сенс заклику апостола: носiть тягарi один одного (Гал. 6:2). Це означає, що несучи правдиво свій хрест, ми можемо підтримати і ближнього нашого в несенні його хреста. Дуже важливо розуміти, дорогі брати і сестри, що ми всі покликанні любити один одного, співстраждати один одному, якщо потрібно, і співподорожувати один одному цією нашою хресною життєвою дорогою. Адже сказано, що так ми виконаємо закон Христів (пор. Гал. 6:2). І заповідь Господня найбільша - це заповідь любові!
Саме таку правдиву і жертовну любов, наслідуючи Свого Сина, проявляє до всього роду людського Божа Матір. І ось перед вами стоїть список чудотворної Львівської ікони Божої Матері “Одигитрія”. Одигитрія означає Провідниця, Та, що вказує шлях. А яким же може бути наш земний шлях? Це має бути лише шлях до спасіння, до Царства Небесного. Ось ми, тільки народившись, його і торуємо, але Дороговказом для кожного із нас і Провідницею є Божа Матір, Яка не тільки народила для нас Сина Божого, але й неустанно заступається перед престолом Божим за кожного із нас, за наші родини, за наш народ, за нашу Українську державу.
Ікон чудотворних в Україні явлено дуже багато. Якось їх підрахували і заявили, що їх є 325. І якби ми зараз собі уявили мапу нашої України і нанесли б ці ікони на неї в місцях їхнього явлення, то від Сходу до Заходу і від Півдня до Півночі наша українська земля виявилася б укритою цими чудотворними іконами. Звісно, найближчою для нас є наша Львівська ікона, але ми водночас повинні розуміти, що, приходячи до цих чудотворних ікон, ми звертаємося до першообразу, бо Божа Матір у нас одна.
Український народ впродовж багатьох століть своєї історії покладав надію на заступництво Божої Матері. Бо на кого ж нам було надіятися в той час, коли ми не мали ні своєї держави, ні своїх володарів, ні тих, хто повів би нас уперед?! І тому в особливі випробувальні віхи нашої історії український народ звертався до заступництва Божої Матері. Ось і сьогодні ми уповаємо і просимо Божу Матір, щоби Вона заступилася за наш народ, як заступалася в часи монголо-татарської навали, в часи турецького нашестя на Почаїв. Ви пам’ятаєте, в канті Божій Матері, який ми дуже часто і чуємо, і співаємо, розповідається, як Божа Матір за молитвою преподобного і богоносного отця Іова стала на захист Почаївського монастиря і вертала кулі на нападників. Я вірю, що й сьогодні Вона чує наші молитви і простягає свій чесний омофор над нашою Українською державою. Тому, коли ми наполегливо молимося до Неї, про те, щоби в нас запанував мир, спокій і тиша, то, повірте, Вона неодмінно почує ці слова. Адже Пресвята Богородиця є Тою, Хто найпершою чує слова наших молитов і доносить їх до Бога, і по-материнськи просить у Свого Сина милості до нас.
Особлива історія цієї ікони підтверджує її значущість для всіх галичан. У різний час вона побувала у Львові у храмах усіх конфесії: і в Латинській катедрі, і у Вірменському соборі, а, коли прийшов визначений Богом час, вона була прославлена у соборі Православної Церкви Київського Патріархату. У 2010 році, під час відвідин Львова, Святіший Патріарх Філарет прославив цей чудотворний образ і освятив кілька його копій, серед яких була і ця ікона, а оригінал був повернутий на збереження до національної Галереї мистецтв. Вам належить знати, що ініціатором та рушійною силою цього процесу був Герой України Борис Возницький - ангел-охоронець пам’яток української старовини. Саме він подарував цій іконі нове життя, детально дослідивши і вивчивши її разом із провідними мистецтвознавцями. Найбільш імовірно ікона датується XVI століттям. Сьогодні ж вона вже прославилася численними чудесами. До цього образу приходять жінки, що страждають на безпліддя, хворі на важкі недуги, і, що справді вражає, перед ним молилися айдарівці і всі вони повернулися неушкодженими зі Сходу України.
Отже, будемо, дорогі брати і сестри, шанувати наші святині, бо через них являлася і, по нашій вірі, продовжуватиме являтися милість Божа до кожного з нас. Молімося, щоби Божа Матір простягала Свій чесний омофор над нашою Українською землею, щоби Вона не забувала про нас у Своєму предстоянні перед Престолом Божим, молячи Сина Свого про милість, дарування спасительної благодаті і благословення на перемогу в нашому стоянні.
Нехай сила Чесного і Животворчого Хреста Господнього, який лежить сьогодні на середині храму і на який ми всі споглядаємо, завжди буде з нашим народом і з героями нашого воїнства. Амінь!
Слава Ісусу Христу! Слава Україні!