Всечесний отець-настоятель, всечесні отці, дорогі во Христі брати і сестри, я всіх вас щиро вітаю із цією святою неділею, із днем пам’яті святої великомучениці Варвари. Грудень місяць багатий на свята: недавно ми святкували пам’ять святої мучениці Катерини, сьогодні Варвари. І від сьогодні, як ви знаєте, пройде ще декілька днів, і день буде збільшуватись, а ніч зменшуватись. І ось у це новомісяччя, коли сонце повернеться, ми чекаємо великого свята – Різдва Ісуса Христа.
Звичайно, що всі ці свята нас приготовляють до зустрічі з немовлям Ісусом. Вони нас навчають, щоби м думали не про те, як ми відзначимо матеріально, фізично це свято, а перш за все подбали про душу. Я є дуже радий, що сьогодні є так багато діточок, які зустрічали мене при храмі, прийняли причастя разом з дорослими: зі своїми батьками, дідусями, бабусями. Якщо хтось ще не встиг цього зробити, то повинен знати, що не тільки перед Пасхою ми повинні причаститися, але й також перед цим святом пришестя в світ Сина Божого. Ми повинні причаститися, і тим самим духовно підготуватися до цих святкових днів, яких буде майже до місяця часу і тому я нагадую вам, що ми повинні достойно приготуватися до зустрічі з немовлям Ісусом.
У сьогоднішньому Євангелії ми чули розповідь про зцілення прокажених. Блаженні, щасливі були ті люди, які бачили Ісуса Христа, які чули Його слово, які отримували від Нього зцілення, які бачили чуда, воскресіння і востання із мертвих. Не проста людина, не якийсь там «учитель», а сам Бог Своєю силою воскрешав із мертвих. І ось сьогоднішнє Євангеліє є повчальне тим, що тільки один із тих прокажених – самарянин повернувся для того, щоби бути вдячним Богові. Ісус Христос на це сказав: «чи не десять очистилися? Де ж дев’ять?» (Лк. 17, 17). Христос наперед знав як Він вчинить із цими прокаженими, і тому відправив їх до священиків. Знаючи про те, що Він зцілить їх на відстані, послав їх не для того, щоби вони сказали: «ось ми прокажені. Ішов до нас у місто Ісус Христос, велика людина, наставник, і коли ми просили, щоби Він зцілив нас, Він послав нас до вас». Не для цього Він це зробив. Проказа була страшною хворобою. Навіть до цього часу її важко вилікувати, тому що все залежить, якщо говорити з точки зору медицини, від імунітету самої людини: чи вона здатна вилікуватись від цієї хвороби, від якої вже знайшли ліки. Тоді ліків ще не було, і через те, що хвороба передавалася, їх виганяли за місто і вони жили в печерах, в горах і на віддалі просили. Тому люди часто заради милості виносили на відстані їм їжу, і вони приходили і забирали її.
А для чого треба було показатися священикам? Не для того, щоб зцілив. Не подумайте, що тодішні священики робили щось таке, що могло зцілити. Якщо якимось чином людина одужувала від цієї прокази, то вона повинна була прийти до священика, показатися, що вона здорова і тоді священик давав їй дозвіл, щоби вона могла повернутися в громаду здорових людей. Ісус Христос, знаючи, що зцілить їх на відстані, посилає їх до священиків, адже поки вони дійдуть, то вже стануть здоровими. Тільки самарянин повертається назад.
Чого навчає нас це Святе Євангеліє? Чого навчає нас цей уривок? Треба завжди дякувати Богові. І ось ми – християни, спасенні тим, що кожного разу, коли ми приходимо на Літургію до храму, ми стоїмо на цій подяці, тому що Літургія, Євхаристія з грец. мови перекладається як подяка, подяка Богові. Ми сьогодні були присутні на цій Євхаристії, дякували Богові за всі Його милості, за те, що якщо Він нам і посилає випробовування, якщо Він посилає нам хвороби, і ми видужуємо від них, то це лише для того, щоби нам духовно виправитися. І ви знаєте, що багатьом із нас, які перенесли сильні недуги, зовсім міняється життя, міняється нас світогляд, ми по-іншому дивимося на життя. А чому? Тому що хвороба нас сама міняє. Ми надіємось постійно на Бога, молимось, за близьких хворих молимось, і потім дякуємо за те, що Він сподобив нас цими ногами іти по цій землі і жити далі для того, щоби приносити добрі плоди, добрі справи.
Ось свята великомучениця Варвара була молодою дівчиною, а віру мала таку міцну, що не поступилася своєю вірою навіть батькам. І не тому, що батьки бажали їй чогось недоброго, навпаки батьки, і особливо батько Діоскор, який сам відтяв їй голову, любив Варвару, але бажав їй земного щастя, якого ми часто бажаємо своїм дітям. Або дуже мило ми говоримо одні і ті самі слова: «духовного і тілесного здоров’я бажаємо». Лише бажаємо, але думаємо більше про матеріальне. Так само батько Варвари більше думав про те, що вона красива і її треба віддати за багатого мужа, щоби вона щасливо прожила життя. А вона вибрала зовсім інший шлях і почала боятися всього того, що пропонував їй батько, бо знала, що вона буде невістою Христовою. До неї ми так і звертаємось: «Радуйся, Варваро, невісто Христова, прекрасна», тому що віру вибрала більше, аніж саме земне життя.
А що сказав Христос цьому прокаженому самарянину, який зцілився: «іди; віра твоя спасла тебе» (Лк. 17, 19). Всі вони десять кричали: «Ісусе, Наставнику, помилуй нас» (Лк. 17, 13) і вірили в те, що Він це зробить, бо вони чули про Нього і були щасливі від того, що побачили Його. Якщо історично проглянути ці Євангельські розповіді, а вона лише тільки в Луки є, то це було останнє зцілення, яке звершив Христос по дорозі до Єрусалиму.
Цей Євангельський приклад і житіє святої великомучениці Варвари ще раз для нас підтверджує, що треба мати сильну віру, духовно більш турбуватися про себе, аніж жити матеріально. Якщо буде більше дотримуватися цієї заповіді, то все інше прибуде. Інколи багатство людей зваблює, зводить з життя. Подивіться на нашого співвітчизника – пана Демінського, якого шукає поліція. Багата людина, мала великі статки, але так сталося, що перевищивши швидкість, забив молоду дівчину. І для чого це багатство, якщо ти постанеш перед законом. Ось я наводжу вам цей приклад не тому, що я хочу його осудити, а я наводжу його, щоби ви зрозуміли, що у житті буває так, що ніяке багатство вам не допомагає, ніякі статки не можуть вас визволити від Божого суду, від праведного суду. Тому стоїть запитання: що ми обираємо? Яку дорогу ми обираємо? Між нами постійно вибір і знаєте в чому наше «я» проявляється? В тому, що ми свобідні люди і все життя ми вибираємо або добро, або зло. Інколи від того, що у нас духовного стержня ніякого немає, ми думаємо, що весь світ у наших ногах. А потрібно, щоби не увесь світ валявся в наших ногах, а щоб ми валялись у Господа Вседержителя під ногами як оцей прокажений, який зцілився, який навіть не думав, що він повернеться до свого народу. Напевно він побіг на свою гору, у свій храм, до своїх священиків, але не забув повернутися до Христа і подякувати Йому.
Отже, дорогі брати і сестри, дякуємо Богові за все, за всі Його благодіяння, які Він вилив і в цьому році, який закінчується, і в наступному році нехай подає нам насамперед розум розуміти у чому є сенс життя, і так провадив нас по всі дні життя нашого. Амінь.