Дорогі у Христі брати і сестри! Сьогоднішня неділя є четвертою після Святої Пасхи і називається неділею про розслабленого.
Перш за все, я хотів би привітати вас із Днем нашого міста, яке всі ми дуже любимо, за яке молимося і яке хочемо завжди бачити доглянутим, красивим, багатолюдним, усміхненим. Ми, звісно, хочемо щоби до нас приїжджали не вороги, а тільки добрі люди, виховані гості, щоби місто наше мало багато туристів. Цього ми й побажаємо сьогодні нашому прекрасному Львову!
А тепер, звичайно, згадаємо про сьогоднішнє Євангельське читання. Перша половина його нам добре відома, особливо священнослужителям, більшість із яких знає його напам'ять, тому що читається воно за чином малого освячення води. Цей уривок закінчується словами: хто перший входив після збурення води, той одужував, хоч би яку недугу мав (Ін. 5:4).
Сьогодні ж було прочитано продовження цього уривку. Біля овечої купальні, яка по-єврейськи звалася "Вифезда", лежав розслаблений, як розповідає нам євангеліст. Перекладаючи ці слова на сучасну мову, він мав параліч і, як наслідок, тридцять вісім років пролежав він біля цієї купальні, сподіваючись на своє чудесне зцілення. Лише один раз на рік ангел Господній сходив на цю купіль і збурював у ній воду, і цей нещасний розслаблений упродовж цих довгих тридцяти восьми років так і не зумів дістатися води першим.
Що ж це за така купель, яка знаходилася біля овечих воріт Єрусалиму? Вона слугувала для миття овець перед жертвоприношенням, перед принесенням їх у жертву Богові. Очевидно, що ангел сходив і збурював воду для того, щоби очищати її перед тим, як там мали мити тварин для жертвоприношення. Отже, ця купіль, ця вода, яка знаходилася в цьому джерелі, через дію Божественної благодаті набувала певних цілющих властивостей.
Однак цей розслаблений чоловік так і не зумів жодного разу дістатися до води першим і отримати чудесне зцілення. І що ж ми бачимо? Сам Бог приходить до нього і подає йому зцілення одним тільки словом. У такий спосіб Ісус вкотре показав, що як втілений Син Божий Він має владу над усім творінням, і при цьому Йому не потрібно жодних додаткових обставин і дій, а одна тільки воля. Побачивши цього нещасного чоловіка, Господь сказав йому: встань, візьми постіль твою і ходи (Ін. 5:8). І цим Бог учить, що головне в житті людини – це духовне, а не видиме фізичне. Він немов каже: не треба тобі ніякої помочі, ніякої людини, ні в кого її не проси, цієї помочі, ось я Бог Сам прийшов до Тебе, встань і ходи! Це дуже важливо було для людей Старого Завіту, які надто велику увагу приділяли зовнішнім аспектам віри, і дуже важливо сьогодні для нас, які втрачаємо духовність.
Що ж далі відбувалося? Ісус зустрічає зціленого розслабленого в синагозі і застерігає його: не гріши більше, щоб з тобою не сталося чого гіршого (Ін. 5:14). Із цих слів Спасителя ми розуміємо, що розслаблений, вочевидь, мав якийсь важкий гріх і через цей гріх занедужав і страждав довгих тридцять вісім років. Але й також у цих словах ми маємо почути інше, а саме те, що причиною хвороби і страждання є гріх.
Якби хтось із нас сказав, що він цілком здоровий і не має в собі ніякої немочі, він сказав би неправду. Адже всі ми називаємо нашу людську природу немічною і добре знаємо, з якими відчуттями прокидаємося, провадимо свій день і відходимо до сну. Багато про свої хвороби ми розповідаємо, але дивуємося з того, що вони на нас напали, і не знаємо їхніх причин. А вони, ці причини, є дуже прості! Прості і водночас страшні і важкі! Тому що причиною хвороби є гріх. Адже поміркуймо: зло не існує поза гріхом, тобто зла немає там, де немає гріха. Якщо є гріх, є і зло, яке породжує цей гріх. Що приносить хвороба? Смерть! Хвороба це насінинка, з якої виростають наші страждання, а плодом її є смерть. Смерті не було у світі до гріхопадіння людини. А отже смерті не було там, де не було гріха. Тому не дивуймося і не нарікаймо, але краще аналізуймо своє життя і каймось!
І ось для того, щоби привести нас до цього розуміння, Господь зціляє розслабленого і вказує на причину його недугу - гріх.
Дуже часто в житті ми входимо в замкнуте коло: чинимо гріх, страждаємо від цього і не шукаємо причину цього всього, але стаємо жорстокими від цих тілесних страждань і ще більше мучимо себе та близьких. Але ось чого вчить нас сьогоднішнє Євангеліє: шукати відповіді в собі, шукати в собі причину негараздів, нездужання абощо, шукати в собі помилки і гріх і викорінювати його. Якщо через гріх ми віддаляємося від Бога, то треба з усіх сил старатися, щоби нам знову повернутися до спілкування і духовного єднання з нашим Творцем. А Бог завжди зробить крок назустріч. Ось і Ісус зустрічає цього розслабленого в синагозі і застерігає його.
Але розуміймо, що гріх така ж сама хвороба, тільки хвороба не тіла, а душі. Коли ми тільки захворіли і одразу звернулися до лікаря, ми швидше видужуємо, процес лікування є легшим, а ліки дешевшими. Але якщо ми легковажимо, хвороба набуває значно серйозніших рис, і тоді зростають наші страждання, і ліки більш вартісні, і лікування значно складніше і тому хвороба часто стає хронічною. Так само і в духовному житті: дуже важливо вчасно зупинитися і розпочати боротьбу із гріхом, поки він не підкорив ще нас собі.
Звісно, що трапляються страждання і хвороби, які посилаються нам для випробування і загартування нашого духу, як це було з праведним Іовом і зі сліпонародженим, про якого Христос сказав: ні він не згрішив, ні батьки його, а це для того, щоб відкрилися на ньому діла Божі (Ін. 9:3). Але подолаймо спершу гріх у собі, а ось усе інше – буде згідно з промислом Божим. І все це нам належить приймати з надією на Бога, і це надійний шлях до нашого спасіння.
Серед нас, присутніх тут у храмі, є багато людей поважного віку. Запитайте в них секрет їхнього довголіття і, я переконаний, вони у відповідь скажуть дуже прості істини: жити в мирі зі собою і людьми, бути лагідним і смиренним, рано вставати і рано лягати спати, правильно харчуватися, дотримуватися правил загальнолюдської моралі і вихованості. Ось і все. І раджу всім вивчити цю мудрість, але найперше бажаю кожному подолати в собі гріх! І тоді буде вам добре на цій землі і осягнете вічне блаженство в Господі Ісусі. Амінь!