Уважно прислухаймось, сини і доньки світла, до передріздвяної тиші і почуймо у ній ангельський голос з небес, що сповіщає нам Боже благовоління – народження Спасителя світу. Давайте станемо більш достойними Того, Хто народився і Котрого ми прийняли, і Котрим ми освятилися. Ангели сповістили, а люди зраділи народженню Немовляти Христа. Народився Христос – Боголюдина, Бог – від Отця, людина – від Матері: від Отця – предвічно, від Матері – чисто.
Від сьогодні відчинились людям двері спасіння, що були зачинені. Земля була незасіяна, а виростила небесний плід. Адам увійшов у рай. Цей рай насадив Бог і віддав людям, але люди закрили його для себе, поставивши на воротах засуви гріха. Діва ж відчинила для Адама двері раю. Як зрозуміти цю тайну, як її збагнути? "Діва Сина породила, в яслах положила Господнього Сина!". Той, Хто все в долоні Своїй тримає, в утробі Діви носиться й зростає, і народжується для нашого спасіння, для нашого сходження на небеса.
Бог, створюючи людське єство, творив його не тільки для нас, але й для Себе, як єство, яке мало вмістити Бога. А якщо це істина, то чому ми ще живемо так, ніби Бог Син до нас не приходив? Здається, що головна причина полягає в тому, що в більшості людей відсутнє відчуття присутності Бога в їх житті. Тому свято Різдва Христового якраз дає нам цю можливість відчути Немовля-Христа у своєму власному житті. Відчути Його присутність у внутрішній людині, внутрішньому спокої і рівновазі.
Відтак Різдво Христове – це перш за все свято для тих людей, які в своєму житті відчувають присутність Бога. Вони знають, що Бог не десь далеко, а Він близько, Він поруч. Тому для людей, які постійно відчувають самотність, як внутрішню проблему, або ж є самотніми за соціальним становищем, бажаємо знайти себе в Церкві, тому що Церква – це велика християнська сім’я. Це простір, де людина відчуває себе духовно захищеною, духовно преображеною подією вселенського рівня – народженням Немовляти Христа Спасителя світу.
У ці дні ми переживаємо особливу радість від того, що Немовля Христос прийшов до нас з великим даром – український народ знайшов дорогоцінну перлину, скарб Церкви Помісної, Церкви Апостольської, Церкви, яка визволилася з тенет залежности, з тенет рабства.
Проголошення Томосу, дарування автокефалії нашій Українській Церкві, стало великою подією в житті нашого народу. Ми вдячні Церкві-Матері, Вселенському Патріархові, нашій українській владі за цей витриманий іспит, за дар свободи, за дар істини.
У ці святкові дні бажаю пастирям, ченцям, вірянам Львівсько-Сокальської єпархії Єдиної Помісної Української Православної Церкви, нашим владоможцям душевного спокою, милостей від Новонародженого Немовляти Христа. Прийміть у серця ваші Христа, Який втілився заради нас, щоб сподобитись бачити Його, як Всемогутнього Бога у славі і Царстві Його!
Богу поклонімся – в мирі звеселімся!