Різдвяне послання Високопреосвященного митрополита Димитрія

"Христос народжується – славте! Христос з небес – зустрічайте!" Ці віковічні слова святителя Григорія Богослова стали для нас звичним різдвяним привітанням у ці святкові дні. Христос народжується - і цього величного дня будемо всі разом прославляти Немовля Ісуса, тому що Той, Який зодягнувся в образ людини – підносить людську природу, вона знову відновлюється у своєму первісному стані. Людська природа освячується Тим, Який від початку створив нас храмами Духа Святого.

До нас з небес приходить сьогодні Творець – Син Бога Живого! Яким чином Він приходить до нас? Він приходить до нас не на колісниці, і не на кораблі, не по морю і не суходолом. Христос не сходить до нас у повітрі, а народжується, як людина, від Діви Марії, Яку через це ми називаємо Пречистою.

Повернімось своїм помислом у минуле, в глибину двох тисячоліть, на початок ери Христової. Які почуття повинні нас відвідувати у цей момент? Світ тисячоліттями був немов загублена вівця, а тепер Син Божий, Який став Сином Людським, знайшов його і підняв на Свої плечі. Бог увійшов у людську історію. Бог, Який промислительно діяв раніше, через втілення став безпосереднім учасником історії людства, і не просто учасником, але пришестям Своїм розділив цю історію на до і після.

Христос, втілившись, став і назавжди залишиться доказом того, що людина настільки велика, настільки втаємничено глибинна, що вона може вмістити в собі Божественну присутність. Як цей видимий храм, вона так само може з’єднатися з Богом, стати причасницею Божественної природи.

Від народження Ісуса Христа темрява починає спадати, а світло збільшується, довшим стає день і скорочується ніч. Не випадково все це відбувається у природі тоді, коли Божественне буття зодягається в життя людське. Цим своїм явищем навіть природа подає нам знамення, вона навчає здібного слухати її, спостерігаючи за нею і, ледь не словом пояснює нам, чому в дні пришестя Христового день збільшується, а ніч зменшується. Дивлячись на таке явище природи, ми повинні знати, що ніч, яка досягла межі своєї тривалості, вже відступає. Через це знаймо, що погибельна ніч гріха, яка також досягла глибинної межі, в народженні Христовому вже не збільшується далі, а відступає перед Світлом. Настає день, промінь світла стає яскравішим і Сонце Правди – Христос Бог – приходить до нас, щоб спасти нас.