Ваші Високопреосвященства і Преосвященства!
Всечесні отці
Дорога скорботна родино!
Дорогі брати і сетри!
Сьогодні у путь усієї землі ми проводимо преосвященного митрополита Євсевія. Довге життя прожив владика, і нам з вами ще потрібно дуже ревно просити Бога, щоби милостивий Гоподь і нас усіх нагородив таким довгим життям, сподобив такого біблійного віку.
Кажуть, владика Євсевій був людиною епохи. Я цілком погоджуюся з цим! Дійсно, не кожному дано жити у двох століттях. Але не лише за тривалістю життя ми даємо владиці такий титул. Він був людиною епохи, бо протягом усього часу свого служіння Церкві визначав життя і поступ різних єпархій зокрема і Церкви в цілому, визначав духовний поступ суспільства. Владика народився в той час, коли безбожна влада доводила останні штрихи, творила свою диявольську перемогу над українською Церквою, коли занепадала духовність, руйнувались наші святині. Він не дуже любив згадувати про той час, у якому народився, і про рідний край, де вирував страшний голод. Але, бачимо, Господь зберіг немовля, младенця, юнака, щоби він послужив Церкві Його.
Дійсно, це була людина епохи. Владика все життя борючись проти політики тотального атеїзму, проти засад наукового атеїзму, побачив своє утішення, подібно праведному Симеону Богоприїмцю. Він побачив відродження Українських держави і Церкви.
Будучи священиком, о. Віталій Політило займав одні з найвідповіальніших посад у Церкві. Був секретарем управління Львівсько-Тернопільської єпархії, був ректором Львівської духовної академії і семінарії. Останні десять років Господь сподобив його послужити у найвищому архиєрейському сані. Ось зараз владика Євсевій лежить тут перед нами мертвий, але як і за життя, так і зараз він єднає Україну.
Я зараз схвильовано промовляю перед владикою: владико, ви не були на спокої! Погляньте, який сонм архиєреїв, священиків, протодияконів прибув провести вас в останню путь. Я знаю що ви з великим жалем і сумом переживали свій відхід від управління єпархією. Вік і неміч брали своє. Але вас не забули. Вас ніхто не забув! І сьогодні ми соборно відправляємо цей великий похорон над вами. Ви дуже не хотіли спочивати де-інде окрім Львова. Коли вам говорили, що архиєрей повинен бути похованим на місці свого служіння, ви тільки думали про вже давно приготоване місце. І Господь ваш намір і бажання почув. Він дав вам кілька місяців спокою, щоб в останні хвилини свого життя ви були поруч із родиною.
Я хочу, щоб усім було відомо, що владика спочив блаженною кончиною, немов би передчуваючи свій відхід із цього земного життя. Благочинний Львівського благочиння отець Ярослав Дуда в останні хвилини прийняв Сповідь і дав митрополиту Святе Причастя. Коли звершувалось Соборування владика все тихіше, але й без упину повторював «амінь! амінь! амінь!» Такими були останні його слова.
Господь сказав, що «В домі Отця Мого осель багато. А якби не так, Я сказав би вам: Я йду приготувати місце вам». (Ін., 14, 2) Я вірю, що Господь приготував оселю і для новопредставленого владики митрополита Євсевія. Ми ж сьогодні, стоячи тут, біля його гробу, повинні низько схилити голови, вклонитись перед його подвижницьким життям, віддаючи данину його пам’яті, промовляючи: «Блаженна путь, якою йдеш душе! Блаженна путь, якою йдеш найсановитіший архиєрею! Ти йдеш туди, де немає ні смутку, ні журби, ні печалі, а тілька життя безкінечне!» Амінь.
(слово виголошено за Чином похорону преосвященного митрополита Євсевія Політила в Академічному храмі Святителя Іоана Золотоустого Львівської православної богословської академії)