Сьогодні минає рівно рік, як завершилася земна путь нашого співслужителя, співбрата протоієрея Йосифа Стегнія, якого всі ви добре знали, тому що стояв він перед престолом цього кафедрального собору впродовж багатьох років. Тяжкий недуг обірвав життя отця-протоієрея на 63-му році.
Я сьогодні вдячний імості, донькам, синові – всій родині отця Йосифа за те, що вони перші з-поміж усіх несуть пам’ять про нього у своїх серцях. Цим самим вони допомагають ніколи не забувати покійного отця у своїх молитвах. Він був люблячим пастирем і добрим сім’янином. Сьогодні ми на його могилі у Білогорщі освятимо новозбудований надмогильний пам’ятник, а зараз – усі спільно помолимося за спокій його душі.
Також, дорогі брати і сестри, ми помолимося зараз за душі невинно вбитих українців у часи страшного голоду, за душі заморених голодом під час Голодоморів в Україні. І, звісно, згадаємо воїнів, що поклали свої життя за волю і незалежність України, поклали їх на вівтар нашої державності і нашої свободи, які виборювали для нас кращу долю.
Українці і Україна донині все ще бореться з цією комуно-більшовицькою ненависницькою системою, системою зла, яка прийшла на нашу землю і тільки й займалася тим, що нищила наш люд: голодом, таборами, війнами.
Можливо, серед нас стоять вихідці з Центру і Сходу України, які, якщо й не були безпосередніми свідками, але точно чули від очевидців цих трагічних подій про всю жахливість великого Голодомору. Був час, коли про ці події говорили пошепки, але сьогодні ми говоримо про це на весь світ з єдиною думкою, що це зло, яке ще панує у серцях і головах багатьох наших співбратів, повинно бути остаточно подолане. І ці трагічні сторінки не повинні повторюватися більше ніколи!
Ми заплатили і платимо за ту свободу, яку омріювали наші князі, гетьмани, козаки – весь український народ, – високу ціну – ціну людського життя. Тому з любов’ю і вдячністю, дорогі брати і сестри, дорогі отці, будемо молитися зараз і завжди за спокій душ тих, хто поклав свої голови в ім’я Бога й України. Амінь!