Ваше Святосте!
Ваші Високопреосвященства і Преосвященства!
Всечесні отці!
Дорогі брати і сестри!
Сьогодні у житті нашої Львівської єпархії є незвичайна подія. Проблема, яка вирішувалася впродовж двадцяти одного року і з якою фактично відійшов у вічність митрополит Андрій, який сьогодні дивиться на нас із цього портрету, є вирішеною.
Коли я прийшов до єпархії впродовж двох років ми вирішували одне і теж саме питання повернення у власність Церкви фактично переданих рішенням сесії демократичного скликання Львівської міської ради 1991 року приміщень. Ці приміщення як і цей собор отримали православна паства міста Львова після подій міжконфесійного протистояння на початку 90-х років минулого століття. Отримали, але так і не володіли ними.
І ось сьогодні моє серце, Ваша Святосте, як і серця всіх священнослужителів, які прибули на це освячення, як і благодійників і меценатів, переповнюється великою радістю.
За десять місяців від часу остаточної передачі цих приміщень тут проведено ремонтно-реставраційні роботи.
І сьогодні, перш за все, подяку я складаю нашому найбільшому благодійнику Андрію Миколайовичу Мацолі і його родині – Марії Михайлівні, Миколі Васильовичу, Роману Миколайовичу.
Хочу відзначити, що вклад Андрія Миколайовича склав майже 80% від усіх тих коштів, які були вкладенні у ремонтно-реставраційні роботи. Тому я особливо вдячний Вам, Андрію Миколайовичу, і хочу принести в дар ікону Божої Матері «Неопалима Купина», святкування якої буде за кілька днів. Дуже хочеться щоб цю ікону вручив Вам сам Святійший Патріарх. Я знаю, що Ви маєте багато церковних нагород, тому хотілося б подарувати Вам щось символічне. Нехай ця ікона буде для Вас благословенням від нашої Львівсько-Сокальської єпархії.
Цього року наша церква відзначає 1025-річчя Хрещення Руси-України. Ми сьогодні дуже раді відзначити церковною цією відзнакою – ювілейною медаллю – Марію Михайлівну Мацолу – маму Андрія Миколайовича. А також ми вручаємо цю нагороду і Миколі Васильовичу, і Роману Миколайовичу.
Я, Ваша Святосте, хочу в особливий спосіб також відзначити тих, хто допомагав нам повернути ці приміщення. У часі мого приходу сюди це питання стояло на контролі Львівської міської ради. Андрій Іванович Садовий – мер, –і також всі його помічники тримали це питання на контролі, проводили переговори з Львівським національним університетом, тому що тут розміщувались кафедри геологічного факультету. Ми зустрічалися разом з Андрієм Івановичем Садовим і Іваном Олександровичем Вакарчуком, ректором університету, і вирішували ці питання, думали як провести оптимізацію приміщень університету.
Але, коли ми вже дійшли до підписання договору про передачу цих приміщень, нам дуже допомогла голова Галицької районної адміністрації на той час, а тепер Сихівської районної адміністрації пані Ірина Маруняк. Вона настільки була прихильна до наших проблем, що я думаю без її участі не відбулося б ось цієї формальної передачі. Для нас дуже важливо було зробити все на цивілізованому рівні, щоб нікому не створити ніяких складностей, і ось у цьому допомагала саме пані Ірина.
Я також хочу подякувати всім отцям настоятелям парафій, а їх є в нашій Львівсько-Сокальській єпархії 250, які відгукнулися на моє прохання і зібрали майже за місяць необхідні для початку робіт кошти.
Я, Ваша Святосте, всім дуже вдячний. Але особливо я дякую Вам за те, що сьогодні Ви освятили ці приміщення. Повірте, що для православних Львова, для православних Галичини це є велике свято. Адже від сьогодні ми маємо свій єпархіальний центр. Зайшовши сюди, кожний священик відчує, що він прибув до свого єпархіального центру, що тут його чекають і готові вирішувати усі проблеми його парафії.
Дякую Вам, Ваше Святосте! Многих і благословенних Вам літ!
(слово виголошене після освячення нового єпархіального управління під час Першосвятительського візиту Святійшого Патріарха Філарета до Львівської єпархії в рамках святкування 1025-ліття Хрещення Київської Руси-України 13 вересня 2013 року Божого)