У цей найкращий день нашого життя, коли воскрес з мертвих наш Спаситель, ми прийшли, щоб привітати Вас і розділити з Вами цю нашу духовну радість. Маю честь від імені духовенства, всіх вірних вашої пастви, розділити з вами цю радість, яка переповнює наші серця. Скільки написано, і скільки сказано про воскресіння Христове. Звідки ми знаємо, що Христос воскрес? Віра наша нам говорить про це і вона стверджує нам, що Він таки воістину воскрес. Але на жаль, багато людей не здатні побачити духовними очима воскреслого Христа. Бракує у них віри, щоби повірити в Нього, щоби повірити в Його воскресіння, і щоби врешті-решт повірити у воскресіння мертвих. Чому так? Та тому, що сучасний світ став дуже буквально вірити у все – у все, що може побачити лише тілесними очима. Ми навчились так вірити, і в світлі цих сучасних технологій, може виникнути таке дивне запитання: а чому Христос не прийшов тоді, коли людство вже навчилося фільмувати? Чому до нас із давніх-давен не прийшло це свідчення, що Христос воскрес?
Дивлячись на сучасне суспільство, стає зрозумілим, що якби це було правда, то ми б залишалися лише глядачами життя Христа, але воля Божа була така, щоби ми були не лише глядачами, але учасниками і співучасниками Його життя і смерті, і врешті-решт Його воскресіння. Це змушує нас змінити свій звичний спосіб життя, піднятися з наших крісел, встати з нашої постелі і піти у храм, набратися цієї радості і нести її у свої домівки і у світ. Врешті-решт це змушує подивитися на природу і переконатися, що можливе воскресіння і загальне воскресіння мертвих, бо якщо недавно земля наша була мертвою, змерзлою і чорною, але коли тільки сонечко торкнулося її, відразу тисячі і мільйони травинок виросли одночасно. Колись так само торкнеться і нас сонце правди. Про це нам каже сам Господь: «настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого; і вийдутьті, хто творив добро, у воскресінняжиття» (Ін. 5, 28-29).
Колись у цей день Лука і Клеопа ішли у Емаус і їм явився воскреслий Спаситель. Коли вони Його бачили, то не впізнали Його і нічого не відчули, але коли Він став невидимий для них, тоді запалало їхнє серце, і вони, хоча вже були змучені, побігли пізнього вечора назад, щоби поділитися з апостолами цією радістю. Сьогодні і ми, дорогий владико, хоч і не бачили тілесними очима воскреслого Спасителя, але запалало наше серце і ми переповнились цією радістю і прибігли до вас, щоби з вами розділити цю радість і привітати Вас словами, що Христос таки воістину воскрес.