Ми зібралися на цьому місці спочинку двох наших львівських митрополитів для того, щоби в день Святої Тройці, свята П’ятидесятниці, помолитися за їхній спокій.
Кожний із нас по-своєму знав цих львівських владик. Наприклад, скажу вам, що я зовсім не знав і ніколи не зустрічався з митрополитом Миколаєм Юриком, а з вас багато хто бачив його і навіть отримав дар священичої хіротонії з його рук, служив разом із ним, так само навіть і в день Святої Тройці раділи разом із ними, звершуючи святкове богослужіння. Більше знав я митрополита Андрія Горака, з яким часто і багато спілкувалися, ми сиділи разом у Священному Синоді, вирішували важливі питання життя Церкви. І на багатьох із вас також лежали архієрейські руки владики Андрія Горака.
І сьогодні, в цей прекрасний сонячний день свята П’ятидесятниці, ми прийшли сюди, щоби помолитися за їх спокій. Я ось собі часто роздумую над тим, що кожне велике свято (а ви знаєте, що великих свят Господських і Богородичних є дванадцять і Воскресіння Христове стоїть над ними всіма) має особливий передуючий день. Якщо ж взяти і виокремити з цих дванадцяти найбільші свята, то, звичайно, що багато хто назве Різдво Христове. У переддень цього свята Церква звершує особливе богослужіння - Навечір’я Різдва. Святому Воскресінню Христовому передує Літургія Великої суботи, суботи спокою. Так само є особлива служба Навечір’я Богоявлення. А ось у переддень П’ятидесятниці ми звершуємо поминання всіх померлих від віку православних християн і називаємо цей день великою батьківською суботою. Очевидно, невипадково Церква постановила саме в переддень свята П’ятидесятниці звершувати це поминання. Принаймі, зі сьогоднішніх коліновклонних молитов, ми бачимо, що Церква і в сам день свята П’ятидесятниці не перестає молитися за померлих. Що це означає? Це показує нам, що в день свята П’ятидесятниці, не лише сповнилася обітниця Господа Ісуса Христа через зіслання Святого Духа на апостолів, але й була заснована Церква - Церква не мертвих, а Церква живих, де діє благодать Духа Святого, де Сам Дух Святий діє! І благодать Духа Святого, я впевнений, знаходиться над чесними останками наших митрополитів, які чекають судного дня - пришестя у світ Сина Божого.
Ми з вами неодмінно пройдемо цей самий шля: смерть, тління, а потім воскресіння із мертвих. Все це нас також чекає. Кожного із нас!
Священнослужителі добре знають, що перед архієреями вони мають певний послух. Але ось перед митрополитами Миколаєм і Андрієм ми вже завершили той послух, що несли за їхнього земного життя, а тепер складаємо лише один послух - послух молитви за їхні душі.
Отож, не тільки в день свята П’ятидесятниці, а й у інші дні (і я хотів би нагадати, що 5 липня минає вже п’ять років з дня смерті митрополита Андрія) ми повинні приходити до цього гробівця і складати тут свої молитви за їхні душі, а також молитви подяки за те, що в нашому земному житті були такі архієреї, були такі правлячі владики-митрополити, які для кожного з нас щось важливе зробили. Тому не забуваймо про них! Нехай Бог ублажить душі їх, до праведників приєднає, а нас усіх помилує, бо Він Благий і Чоловіколюбець! Амінь!