Перш за все я хотів би подякувати за теплі і щирі вітання отця Віталія від імені духовенства Львівського благочиння нашої Львівсько-Сокальської єпархії! Водночас хочу подякувати також і отцю Славоміру за привітання для православних християн Львова від Римо-Католицької Церкви.
На цьому своє слово я хотів перевести на ту давню подію, яка відбулася у світі понад 2000 років тому і яку ми так радісно сьогодні святкуємо; подію, яка розділила світову історію на два період до Різдва Христового і після Різдва Христового – той період, який ми, будучи християнами, одягненими в одежу Христову, проживаємо сьогодні.
Я хотів би сьогодні своїми думками разом із вами перенестися до убогої Вифлеємської печери. Гадаю, що серед нас є і представники духовенства, і миряни, які мали щастя побувати на Святій Землі. У такому випадку, звісно, ви не могли не відвідати місто Вифлеєм і, зокрема, місце народження Спасителя Господа нашого Ісуса Христа. У перекладі назва міста Вифлеєм означає “хліб”. Богомладенець Христос, Який сьогодні згідно наших уявлень лежить в убогій печері, і є тим Вифлеємським Хлібом, є Даром, дарованим нам Отцем Небесним, бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне (Ін. 3:16).
Пришестя у світ Сина Божого могло відбутися зовсім інакше. Але Господь приніс у світ зовсім іншу, відмінну від плотської, мораль, відкинув усі принади світу, відкинув його хвалу і почесті, бо Бог обрав немудре свiту, щоб посоромити мудрих, i немiчне свiту обрав Бог, щоб посоромити сильне; i незнатне свiту i принижене, i нiчого не значуще обрав Бог, щоб скасувати значуще, – щоб нiяка плоть не хвалилася перед Богом (1Кор. 1:27-29). Якщо ми знаємо, хоча б трішечки історію людства, світову історію, і читаємо Святе Писання, то повинні пам’ятати, що подія Різдво Христове сталася у дні правління кесаря Августа – світового правителя, який сам себе проголосив божеством, якому так само, як і багатьом ідолам, приносили жертву. І ось у цей світ приходить Той, Хто має повноту влади небесної і земної, але водночас говорить, що Царство Його не від світу цього. В одну мить рушаться всі основи того божества, тої сильної влади кесаря – взагалі всі закони існування тогочасного суспільства.
Подію Різдва Христового, коли ми стоїмо біля цієї убогої Вифлиємської печери, потрібно нам усім зустрічати у молитовному мовчанні. Я сьогодні спостерігав за людьми, за нашими вірянами, які приходили до шопки у кафедральному соборі. Мушу відзначити, що вона у нас зовсім нова і з’явилася саме цього року. Коли люди приходили і стояли біля неї – всі вони мовчали, ніхто не розмовляв, лише молилися. І це правильно! Тому що славлячи Бога, ми повинні глибоко пройнятися величчю явленого Ним смирення, і це нас повинно заставити замовкнути, відійти від цьогосвітньої марноти.
Переконаний, що і миряни, і кожний із нас, духовенства, у Новонародженого Немовляти Христа найперше просить сьогодні миру для нашої землі. Учора в мережі Інтернет я натрапив на листівки часу після II Світової війни, на яких зображені воїни Української повстанської армії з багнетами в руках, над якими сяє Вифлеємська зірка, з написами: “Христос Рождається!” і “З Різдвом Христовим!”. Прототипи зображених на тих листівках воїнів – молоді хлопці-патріоти вірили в перемогу, Божу перемогу, перемогу добра і миру, але на жаль не дочекалися того часу. Ми сьогодні вже в XXI столітті, на 24-му році Незалежності нашої держави, переживаємо ту саму боротьбу за право нашого народу на самовизначення, на власну незалежну державу. І тому я хотів би, щоби ми, святкуючи Різдво Христове, хоча б подумки не залишали тих, хто сьогодні перебуває в самому епіцентрі війни. Молімося за них! Молімося за те, щоби ці наші новітні герої, подібно ангелам на Вифлеємському полі, які сповістили пастирям про народження Месії, вигукуючи: слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління! (Лк. 2:14), якомога швидше повернулися до нас з буремного Донбасу з радісною звісткою про мир і перемогу України в цьому кривавому протистоянні.
На Тайній Вечері Христос промовив до своїх учеників, а отже і до всіх послідовників Своїх – до нас із вами: мир залишаю вам, мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам. Нехай не тривожиться серце ваше і нехай не страхається (Ін. 14:27). Це той мир, який у людини світла і правди, у людини-християнина ніхто не може відбрати, ніяки сили темряви не можуть цього зробити.Тому всі нам, християнам, які сповідують Новонароджене у Вифлеємі Немовля як Сина Божого, треба бути впевненими у тому, що неодмінно переможе Бог і Його свята правда, яка є на нашому боці. Гріх завжди знищується Богом, а творці його посоромлюються; так само переможене буде все те зло, яке сьогодні накотилося на нашу боголюбиву Українську землю.
Отже, всіх вас, всечесні отці, дорогі брати і сестри, я хочу привітати з Різдвом Христовим – зі святом миру, як було сказано в Різдвяному посланні нашого Патріарха, яке сьогодні лунало у всіх наших храмах. У цьогорічному посланні Патріарх з твердим переконанням промовляв, що мир неодмінно прийде на нашу землю, як і кожного року приходить до нас Різдво Христове, коли у Різдвяному каноні ми виголошуємо ствердні слова святителя Григорія Богослова: Христос народжується – славте, Христос з небес – зустрічайте, Христос на землі – возносіться! Вірмо, разом із Христом ми зустрінемо перемогу і мир. Амінь!